Розвиток елеваторного ринку неможливий без сучасної та комплексної нормативної бази. Минулого року розпочалося розроблення державних будівельних норм ДБН В.2.6-ХХХ:20ХХ «Конструкції силосів сталевих з гофрованою стінкою для зерна. Основні положення».

Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського спільно з асоціацією «Український центр сталевого будівництва» та з урахуванням пропозицій галузі підготував другу редакцію. Як проходить процес внесення змін та коли можна очікувати на фінальний варіант ДБН?

Процедурні питання

Процедура розроблення будівельних норм України регулюється на рівні законодавства та постанов Кабінету Міністрів. Усі будівельні норми, як галузеві, так і державні, розробляються згідно з цією процедурою. Проєкт ДБН В.2.6-ХХХ:20ХХ «Конструкції силосів сталевих з гофрованою стінкою для зерна» не є виключенням.

Наразі ми вже пройшли етапи розроблення технічного завдання, написання першої редакції, обговорення першої редакції та підготовки другої редакції норм. Зараз ми опрацьовуємо пропозиції до другої редакції проєкту норм. Ці пропозиції пов’язані не лише з текстом нашої розробки, а й потребують внесення деяких змін та уточнень і до інших нормативних документів, наприклад до норм щодо складу та змісту проєктної документації на будівництво та стандартів щодо оформлення проєктної документації сталевих конструкцій. Ми проводимо роботу з авторами відповідних норм і стандартів щодо внесення таких змін для забезпечення правильного використання норм для силосів.

Перші зміни

Під час роботи над першою редакцією ми отримали близько 50 пропозицій щодо внесення змін у текст проєкту норм. З огляду на доволі вузьку специфіку цих норм можна вважати таку реакцію активною. Найбільш активну участь у розробленні взяли представники компанії KMZ, за що ми їм дуже вдячні. Їхні спеціалісти добре розуміють весь ланцюжок створення елеваторів і надали нам корисну інформацію. З їхньою допомогою вдалося усунути ті перешкоди, які ми не помітили під час підготовки першої редакції проєкту норм.

На основі відгуків і звернень учасників ринку та проєктувальників до першої редакції були внесені деякі зміни та уточнення. Проте головна суть норм залишилася незмінною. Силоси – це споруди, які слід проєктувати за європейськими нормами проєктування (Єврокодами). Також зміни стосуються правил оформлення проєктної документації, яку ми, в свою чергу, узгоджуємо із розробниками інших нормативних документів.

Проблематика нормотворення

На сьогодні склалася практика проєктування силосів за змішаними нормами, тобто частково за Єврокодами й частково за державними будівельними нормами. Таке змішування норм заборонено, оскільки системи коефіцієнтів надійності працюють у цілому, і «висмикування» частини європейської методики для використання у вітчизняних нормах може дати непередбачуваний результат.

Часто проєктувальники роблять типовий проєкт силосу без прив’язки до кліматичних районів та без урахування наявності сусідніх силосів. У такому випадку правильним рішенням є прийняття максимальних навантажень, що, в свою чергу, дає додаткову надійність і матеріалоємність. Нові норми передбачають форму технічного завдання проєктування, в якому, крім іншого, вказується район будівництва та кількість і розташування сусідніх силосів, що впливає на розрахунок і металоємність. Таким чином, замовник отримає споруду саме для своїх кліматичних умов.

Виготовлення конструкцій передбачається згідно з вимогами європейських стандартів серії ДСТУ EN 1090. В європейських стандартах містяться вимоги щодо точності виготовлення сталевих будівельних конструкцій. Ці вимоги дещо жорсткіші за аналогічні вимоги державних стандартів України. Традиційно виготовленням конструкцій силосів займаються машинобудівні заводи, які приймають точність виготовлення на порядок вище, ніж заводи сталевих конструкцій. Перехід на стандарти серії ДСТУ EN 1090 буде перевагою для виробників, оскільки це значно спрощує вихід на європейські та міжнародні ринки.

Фінальний варіант

Після доопрацювання другої редакції проєкт норм передається до Мінрегіону, а потім на погодження центральними органами виконавчої влади – ДСНС, Держпраці. Тільки після розгляду державними органами ми отримаємо остаточну редакцію. Плануємо винесення цих норм на затвердження Мінрегіоном після проходження усіх погоджень. Орієнтуємось на грудень 2021 року. Тоді ці норми зможуть набрати чинності в другому кварталі 2022 року.

Попри складні економічні наслідки пандемії, загальноринкові виклики та проблеми, які загострилися минулого року, 2021 рік приніс багато хорошого ринку нерухомості. Це насамперед відновлення купівельної та девелоперської активності, зростання інвестиційного попиту і, звісно, запуск державної іпотеки під 7%.

На противагу цьому серйозними загрозами для галузі залишаються тривале реформування Державної архітектурно-будівельної інспекції (ДАБІ), законопроєкт №5600, який пропонує нове оподаткування на купівлю квартир, а також відсутність Генплану, що призводить до хаотичної забудови й незахищеності девелоперського бізнесу перед економічним тероризмом псевдоактивістів.

Усе це створює відчуття підвішеності й невизначеності, адже саме від суми цих змінних залежить подальший розвиток ринку. Щоб краще зрозуміти нинішній стан речей, пропоную розглянути загальноринкові тенденції, сигнали та драйвери, які ми спостерігаємо за підсумками першого півріччя.

Зростання купівельного попиту

З початку року обсяг купівельного попиту в загальній структурі ринку зріс на третину. Найбільше приваблюють покупця такі формати: міні-місто, екокластер, рекреаційні й багатофункціональні комплекси, а також wellness-квартали в категоріях комфорт+ і бізнес-клас.

Українці знову купують нерухомість не лише для вирішення горезвісного квартирного питання, а й з метою збереження та примноження капіталу. Кількість інвестиційних угод впевнено пішла вгору. Сьогодні їхня частка у структурі попиту коливається в межах 40% проти колишніх 27-30%. Крім професійних рантьє, на ринок зайшли молоді інвестори, для яких це перший досвід капіталовкладень.

Інвестиції в «бетонне золото» приваблюють їх коротким періодом окупності та високими ставками прибутковості. Сьогодні за цикл будівництва в 1,5-2 роки в якісному ліквідному комплексі комфорт+ сегменту можна сміливо розраховувати на 25-30% за рахунок зростання ціни, а в бізнес-класі – від 35% і вище, якщо правильно вибрати об’єкт.

Наприклад, у житлових комплексах компанії «Інтергал-Буд» у комфорт+ сегменті тільки за останні шість місяців ціна зросла на 12-14%, у бізнес-класі на 12%, а в еліт-сегменті на 25%.

Інвестиційні угоди та законопроєкт №5600

Інвестиції в нерухомість стали більш вигідними на тлі зниження ставок за депозитами. Останні за рік втратили 3,5-4% і опустилися до 7,5% річних у гривні в державних банках. Це при тому, що з доходу за вкладом доведеться заплатити 18% податку на прибуток і 1,5% військового збору. Купуючи ж квартиру у забудовника, інвестор не зобов’язаний платити такі відсотки. Ситуація, звісно, може докорінно змінитися з прийняттям законопроєкту №5600, що одразу вдарить по галузі.

Інвестиційний попит – потужна підмога для первинного ринку житла, яка разом із запуском державної програми «Доступна іпотека 7%» здатна стати стійким драйвером відновлення всього ринку. Зараз іпотечний мультиплікатор становить 11,5 грн ВВП, а будівельний – 6,5 грн ВВП. Це означає, що кожна гривня, вкладена в купівлю квартири за умовами іпотеки, генерує 11,5 грн в економіці країни, а гривня приватного інвестора в первинний ринок приносить 6,5 грн.

На сьогодні, коли ринок щойно почав відновлюватися, і, за даними Держстату, житлове будівництво зросло на 40% у порівнянні з квітнем 2020 року, зміни в оподаткуванні можуть стати несумірним ударом не лише для галузі, а й для всієї країни. Результат не забариться: зростання ціни квадрата фактично на 20% вдарить по кінцевому споживачеві й десяткам суміжних галузей, які зайняті в процесі житлового будівництва, а також скоротить обсяг нової пропозиції.

Відновлення обсягів ринку

Помилково вважати, що 40% зростання – це «квантовий стрибок» ринку та мільярдні заробітки девелоперів. Минулого року за рахунок «чорного лебедя» пандемії та проблем з реформуванням ДАБІ, коли в другому кварталі 2020 року 60% побудованого житла просто зависло в повітрі, кількість нових проєктів скоротилася на третину в порівнянні з обсягами 2019 року.

Нинішнє зростання – закономірний етап відновлення ринку, враховуючи реальну потребу українців у якісному, безпечному й енергоефективний житлі. Адже близько 80% житла в країні морально застаріло й зносилося, а 23% житлового фонду, приблизно 25,5 тис. об’єктів, – у критичному стані й потребують термінової реконструкції та модернізації.

Ціни на нерухомість в Україні зростатимуть

З початку року зростання середньої вартості квадратного метра в гривні вже сягнуло 11%: з 27 700 тис. грн/кв. м до 30 800 грн/кв. м, і 15% у доларах: з $980 до $1150.

Причини висхідної динаміки прості: пришвидшення інфляції, курсові коливання, подорожчання сировинних товарів, у тому числі металоконструкцій, бетону, керамоблоку й утеплювача в середньому на 10-15% залежно від категорії. Зростає в ціні й кваліфікована праця будівельників, дорожчають послуги підрядників, зайнятих у різних етапах циклу створення девелоперського проєкту.

До того ж інвестиції у створення комфортної, безпечної, продуманої багатофункціональної екосистеми для життя, комплексний благоустрій території стають істотною статтею витрат у кошторисі житлового проєкту.

Прогноз для ринку

Якщо брати до уваги інфляційні прогнози та значне зростання цін на сировинні товари, в тому числі будматеріали, паливо, кваліфіковану працю в будівельній галузі, а також техніку, собівартість будівництва до кінця року подвоїться, а потенціал зростання цін на житло цілком може сягнути 17-20%.

Ліквідні формати житлових комплексів, в яких девелопер створює якісну комфортну й безпечну екосистему для життя, добросусідську атмосферу, інфраструктуру для цільного ком’юніті, зростатимуть у ціні швидше за рахунок реального платоспроможного попиту на такі об’єкти, швидких темпів будівництва і переходу на більш високий ступінь готовності.

Залежно від локації, формату та концепції комплексу до кінця 2021 року новобудови в комфорт+ сегменті подорожчають на 22-25%, у бізнес-класі ціни зростуть на 24%, а в еліт-сегменті в середньому на 41%.

Хочеться вірити, що цього року жодних патових ситуацій не виникне, економіка зуміє вийти з глибокого піке вже в другому-третьому кварталах, при цьому система ДАБІ справді працюватиме, захищаючи інтереси кінцевого споживача, а не окремі гаманці.

У сумі все це може позитивно позначитися на ринку нерухомості й зумовити зростання числа нових проєктів уже в другому півріччі. У нас, як і в багатьох наших колег, готові до старту більше десятка цікавих концепцій, які чекають свого часу.

Ми всі бачимо величезні ризики впровадження Carbon Вorder Аdjustment Мechanism (CBAM) для української економіки. Крім прямих втрат, є й ризики хронічного недофінансування. Протягом наступних 10 років на українські підприємства буде покладено колосальна фінансове навантаження у зв’язку з виконанням європейських екологічних директив, впровадженням НДТМ (найкращих доступних технологій і методів управління), амбітними цілями Другого національно визначеного вкладу (НВВ-2), відповідальністю виробника в рамках сфери обігу з відходами. Для виконання цих вимог металургам потрібно $5-10 млрд. Це крім капітальних витрат на підтримку та проєкти розвитку.

У підсумку сукупність нових екологічних викликів загрожує програванням конкуренції металургійним компаніям з інших країн, а неможливість виконати вимоги НДТМ у повному обсязі й у строк призведе до зупинення і закриття підприємств.

Очевидно, що запровадження CBAM збільшить конкурентоспроможність європейських виробників. Асоціація EUROFER ще три роки тому заявляла, що європейські сталевиробники перебувають у неконкурентній позиції через те, що імпортери несуть менші екологічні витрати. Навіть якщо це так, європейські компанії мають свої конкурентні переваги. Наприклад, доступ до дешевого фінансування і держсубсидій, до захищеного внутрішнього ринку та ін. Тому одна ринкова несправедливість повною мірою врівноважується іншими несправедливостями. Тому слід дивитися на весь комплекс питань, а не лише на екологічні платежі.

При цьому наявний дисбаланс нам ніхто не компенсує. Ніхто не дасть доступ нашим підприємствам до дешевого фінансування, фондів і субсидій ЄС. Україна опиняється в ситуації «між двох вогнів»: ми залишаємося з нашими наявними проблемами, а з нас ще й візьмуть додаткові гроші.

Вкрай важливо, щоб взяті Україною екологічні зобов’язання були реалістичними. Зараз Міндовкілля розіслало на узгодження органам виконавчої влади проєкт НВВ-2. Цей проєкт надзвичайно амбітний, фактично, він навіть не надоптимістичний, а фантастичний. Тому я хотів би звернутися до представників влади та народних депутатів, щоб документ відправили на доопрацювання.

Спочатку потрібно побудувати економічну модель, верифікувати її з бізнесом і потім вже писати проєкт. Європа хоче, щоб документ був прийнятий до 31 липня, але насправді термін може бути продовжений до 31 жовтня. Тому ми ще маємо час. І не обов’язково бігти попереду паровоза, як у нас часто люблять робити чиновники. А краще зробити продумано, з урахуванням реального стану речей і можливостей промисловості.

Чому це важливо? По-перше, для того, щоб зберегти аргументи в переговорах з Європою. Якщо у нас діятиме нормальний механізм торгівлі викидами, це, напевно, буде для європейців одним з аргументів, що ми рухаємося в правильному напрямку, що у нас є методи стимулювати підприємства вкладатися в енергоефективність і скорочувати свої викиди СО2. Цей механізм набагато більш гнучкий і ефективний, ніж система стягування податків з викидів СО2.

По-друге, коли в Україні буде запроваджено механізм торгівлі викидами, треба щоб у наших підприємств залишалася можливість отримувати квоти на викиди безкоштовно за загальною квотою нашої країни. Адже в Європі понад 90% викидів покриваються безкоштовними квотами.

Важливо нагадати ЄС, на скільки Україна вже скоротила викиди в порівнянні з 1990 роком. Тобто Україна вже зробила величезний внесок у глобальну декарбонізацію ціною нашої зруйнованої промисловості.

Більше того, кожен долар, який вкладено в екомодернізацію в Україні скорочує викиди СО2 в рази більше, ніж такі самі інвестиції, вкладені в Європі. Адже вони вже пройшли дуже великий шлях у цьому напрямку. Тому якщо європейці справді турбуються про те, щоб зробити Європу нейтральною щодо викидів СО2 до 2050 року, вони мають розглядати Україну як частину Європи. Звісно, якщо CBAM – це дійсно питання клімату, як заявляють у Євросоюзі, а не торгових обмежень.

Введення CBAM завдасть великого удару глобальній економіці. Можливо, європейці знайдуть аргументи, які покажуть, що CBAM не суперечить правилам або «букві закону» СОТ, але духу вільної торгівлі це, звісно, суперечитиме.

Запуск Європою «вуглецевого податку» спричинить ланцюгову реакцію у світовій торгівлі. Інші країни також будуть змушені запроваджувати відповідні торговельні заходи й механізми. Це реальні настрої, які я бачив на нещодавній зустрічі в рамках Worldsteel c галузевими асоціаціями різних країн.

Це може вдарити по всій світовій торгівлі й насамперед по Україні. Тому що в рамках CBAM ми залежимо від торгівлі з ЄС значно сильніше за інші країни. Ціна питання для нас вища, тому мотивація в України у відстоюванні своїх інтересів і розробленні коректного механізму CBAM має бути сильнішою.

Навіть якщо все піде краще, ніж можна зараз очікувати (якщо негативні наслідки будуть меншими, ніж очікується), впровадження CBAM збільшить конкуренцію на всіх інших ринках. Уся продукція, яка буде витіснена з Європи, піде на ті ринки, на яких ми зараз конкуруємо.

Поки що ми всі чекаємо червня, коли буде названий вироблений механізм CBAM, щоб зрозуміти, як він буде застосовуватися до України. Однак безвідносно того факту, що ми зараз не знаємо, якою буде модель впровадження CBAM, його запуск може в усіх аспектах погіршити позиції нашої металургії в світі. І вже зараз потрібно продумувати можливі компенсаторні механізми для підтримки роботи наших метпідприємств.