В Україні стартувала традиційна осіння забава – бюджетний процес. На найближчі місяці гарантовані спекотні кулуарні баталії про те, хто наступного року отримає кошти на розвиток, а хто задовольнятиметься копійками. На що має намір направити державні кошти уряд у 2022 році та звідки збирається їх брати -– розбирався GMK Center.

Ключові цифри

Кабінет Міністрів витримав строки і вчасно подав до Верховної Ради законопроєкт №6000 «Про Державний бюджет України на 2022 рік». У документі передбачено збільшення дохідної частини на 162 млрд грн – до 1,28 трлн грн. Видаткова частина зросла на 103 млрд грн – до 1,46 млрд грн.

Ключові показники, закладені в держбюджеті-2022:

Характер держбюджету на 2022 рік залишається орієнтованим на погашення держборгу при одночасному залученні нових кредитів. Обслуговування держборгу в 2022 році вимагатиме 181,4 млрд грн, погашення – 393,3 млрд грн. Більше 80% необхідних для цього коштів передбачається залучити шляхом розміщення ОВДП. У наступному році Кабмін хоче знизити співвідношення держборгу до ВВП до 57,6% в порівнянні з очікуваними 64,7% в держбюджеті 2021года.

Державний кошторис на 2022 рік передбачає значне зростання податкових надходжень:

«У 2022 році планується збільшити фіскальне навантаження на українську економіку – це видно, коли доходи держбюджету зростають швидше, ніж ВВП. Коли ж витрати держбюджету зростають швидше і за ВВП, і за доходи, тоді оплачуються вони боргами та/або інфляцією. Так було у 2020-2021 роках. Але у 2022 році цього не очікується», – відзначають аналітики Hugs.fund.

Також значний інтерес становить фінансування яких статей, що передбачають інвестиції, інновації, державні замовленння та держпідтримку економіки, заплановано в держбюджеті на наступний рік.

Дороги і транспорт

На дорожню інфраструктуру Кабмін планує виділити у 2022 році 124,1 млрд грн, у тому числі 78,6 млрд грн за рахунок Дорожнього фонду, 40 млрд грн – запозичення під державні гарантії та 5,5 млрд грн – кошти від міжнародних фінансових організацій (МФО) і урядів іноземних держав. Потенційний додатковий ресурс від МФО і урядів іноземних держав – 43 млрд грн.

На розвиток транспортної інфраструктури в держбюджеті на 2022 рік передбачено 16,1 млрд грн, з них 11,8 млрд грн – за рахунок запуску нинішнього законопроєкту №5600.

У частині розвитку залізничної інфраструктури заплановано виділення 10 млрд грн, з них: 3,9 млрд грн – «гарантовані» і 6,1 млрд грн – ресурс №5600.

Зокрема, передбачено реалізацію таких проєктів:

У частині розвитку авіаційної інфраструктури в документі передбачено 5,5 млрд грн, з них: 400 млн грн – «зафіксовані» і 5,1 млрд грн – за рахунок №5600. Серед конкретних проєктів:

Також запланований ремонт судноплавних шлюзів на 600 млн грн, з яких 561 млн грн – ресурс законопроєкту №5600.

Перелік інфраструктурних проєктів складається переважно з уже відомих і прогнозованих напрямів витрачання держкоштів. Позитивним моментом є продовження практики бюджетного фінансування розвитку рухомого складу та модернізації колій з огляду на нездатність «Укрзалізниці» самостійно фінансувати їх.

Індустріальний вектор

На стратегічні галузі промисловості в держбюджеті на 2022 рік заплановано 7,5 млрд грн, з них 3,9 млрд грн – з урахуванням законопроєкту №5600. Зокрема, на оборонно-промисловий комплекс передбачено 2,5 млрд грн на виготовлення бронетанкової та авіаційної техніки, ракетного озброєння, боєприпасів і приладів.

На космічну галузь Кабмін планує виділити 3 млрд грн, з них 1,9 млрд грн – №5600, на проєкти ракетного комплексу Зеніт-1SL і будівництво двох супутників.

План для авіабудівельної галузі включає 2 млрд грн (повністю за рахунок №5600), які планується спрямувати на дослідження та розробки в авіапромі, а також на модернізацію агрегатів та вузлів вертольотів Мі-8 і Мі-24.

Набагато більші суми, які можна розглядати як інвестиції, проходять у рамках бюджету Міноборони:

Для розвитку енергетики в держбюджеті заплановано 4,1 млрд грн коштів від МФО на модернізацію та реконструкцію ГЕС, модернізацію підстанцій, підвищення ефективності та надійності роботи ОЕС України, підвищення ефективності видобутку газу та ін.

На ЖКГ та енергоефективність Кабмін хоче виділити 6,6 млрд грн на проєкти підвищення енергоефективності, якості водопостачання, а також на утилізацію побутових відходів, термомодернізацію громадських будівель та ін.

Регіональний розвиток

На регіональний розвиток Кабмін хоче спрямувати в 2022 році 53,3 млрд грн (+7,4 млрд грн до плану 2021 року). Основні напрями витрат у рамках підтримки регіонів:

  1. Розвиток автодоріг – 23 млрд грн;
  2. Підтримка проєктів регіонального розвитку – 11,2 млрд грн;
  3. Будівництво метрополітену – 1,5 млрд грн;
  4. Оновлення парку міського пасажирського транспорту – 800 млн грн;
  5. Розвиток спортивної інфраструктури – 650 млн грн;
  6. Доступ до інтернету в сільській місцевості – 500 млн грн;
  7. Будівництво та укомплектування 62 ЦНАП – 231 млн грн;
  8. Розроблення містобудівної документації (150 генпланів громад) – 180 млн грн;
  9. Трансформація вугільних регіонів – 118 млн грн.

Крім того, уряд Німеччини виділив грант на 1,1 млрд грн на підтримку трансформації вугільних регіонів для створення нових імпульсів розвитку.

В інтересах буржуазії

Для розвитку в країні приватного підприємництва уряд планує спрямувати наступного року кошти на такі статті:

  1. Держгарантії на портфельної основі – 10 млрд грн;
  2. «Доступні кредити 5-7-9%» для 20 тис. підприємців – 3 млрд грн;
  3. Кредити МФО на розвиток МСП – 1,3 млрд грн;
  4. Фонд стартапів – 50 млн грн.

Також для окремих галузей і видів інвестицій діють податкові стимули для креативних індустрій, преференції інвестпроєктів зі значними інвестиціями, підтримка сільгоспвиробників і режим Diia City для ІТ-сектора.

Аграрні статті

Наступного року на розвиток агропромислового комплексу Кабінет Міністрів пропонує виділити 8 млрд грн. Це на 301 млн грн більше в порівнянні з планом на 2021 рік. Кошти, зокрема, пропонується на такі статті:

  1. Державна підтримка аграріїв – 4,6 млрд грн: відшкодування вартості сільгосптехніки, здешевлення кредитів і страхових платежів, розвиток тваринництва, рослинництва, садівництва, виноградарства та хмелярства, дотація на зрошення для 1200 сільгоспвиробників.
  2. Утримання меліоративних комплексів – 2,7 млрд грн.
  3. Земельна реформа – 715 млн грн. Мається на увазі створення й оновлення топографічних карт і планів, інвентаризація державних земель.

Експерти галузі відзначають, що витрати на підтримку агровиробників, зокрема програма компенсації витрат на закупівлю сільгосптехніки, надзвичайно корисна і ефективна для розвитку і АПК, і українського машинобудування.

«Вважаю програму однією з найдієвіших і корисних – вона проста, прозора, не вимагає від аграрія виконання величезного переліку умов. Розгляди перед виплатами відбуваються швидко, після чого здійснюється оплата – 99% наших клієнтів, які скористалися програмою, повністю нею задоволені», – зазначає Борис Рибачук, заступник генерального директора з розвитку KMZ Industries.

Наука та інновації

На науку в держбюджеті на наступний рік заплановано 13,8 млрд грн, у тому числі 9 млрд грн – на академічну науку. Витрати на окремі та, мабуть, більш ефективні, ніж «академічна наука», напрями включають:

Також у напрямі цифровізації заплановано виділити 300 млн грн на роботу акселератора оборонних та індустріальних інновацій.

Бюджетні нюанси

Особливих сенсацій поточна версія держбюджету не містить. Усі принципи й підходи складання документа приблизно тотожні держбюджету 2021 року. У частині фінансування інфраструктурних проектів нічого нового не з’явилося: величезні витрати на дорожнє будівництво, аеропорти в Дніпрі й Закарпатті, мости в Запоріжжі й Кременчуці.

«Усі бюджетні зашквари поки що приховали, а з’являться вони на етапі депутатських правок і першого голосування за бюджет (це ближче до 20 жовтня). Так, наприклад, знаменитий «соц-економ» або нову фішку для підкупу депутатів – «інфраструктурну субвенцію» – ви не знайдете. Зате на програму регіонального розвитку ДФРР закладено аж 11 млрд грн (цього року Держфонду регіонального розвитку давали 4,5 млрд грн). Саме це стане ресурсом для грошей на округи», – написав народний депутат Ярослав Железняк.

Натомість відмінною рисою цієї версії держбюджету є врахування в дохідних статтях 31 млрд грн надходжень від ще не прийнятого законопроєкту №5600, проти якого одностайно виступає бізнес. Більше того, витрати за рахунок законопроєкту №5600 є наразі «віртуальними» не лише по суті, через неприйняття цього документа, а й за фактом. Ці витрати не внесені до тексту держбюджету: вони є лише на слайдах презентації держбюджету на 2022 рік. А що буде, якщо законопроєкт не приймуть?

«Прив’язати найважливіші держпрограми у вигляді будівництва/реконструкції аеропортів, цифровізації в державі, підготовки до перепису 2023 року до прийняття вкрай негативного податкового законопроєкту №5600 – це низькопробний шантаж Мінфіну, який демонструє усе ставлення цього міністерства до розвитку інфраструктури та цифровізації в державі. І свідчить про пріоритети державної політики загалом, – резюмує Данило Монін, економічний експерт Національної ради реформ. – Адже фактично такою дією Кабмін і Мінфін показали, що ці проєкти останні в їх пріоритеті. І це дуже сумно».

З усіх трибун і на всіх міжнародних зустрічах українські можновладці говорять про залучення інвестицій і зазивають інвесторів. Однак обсяг інвестицій зростає повільно, а оцінки інвестиційного клімату залишаються нижче нейтрального рівня.

Поточна ситуація

У першому півріччі 2021 року обсяг капітальних інвестицій зріс на 4,2% – 191,1 млрд грн. За той самий період прямі іноземні інвестиції в Україну зросли на $2,7 млрд, з яких $2,3 млрд (85%) були реінвестовані. Чистий приплив нового іноземного капіталу за січень-червень становив лише $0,43 млрд, водночас іноземні інвестори вивели з країни $0,46 млрд.

Поточне зростання інвестицій можна пояснити відновленням економіки після торішнього падіння й частково поверненням інвесторів до відкладених проєктів. Безумовно, якась частина інвесторів не зупиняли минулого року реалізацію своїх проєктів, однак загальне падіння інвестицій було таким, що вони не змогли його перекрити.

Поточними драйверами інвестицій є власні кошти підприємств (75% від загального обсягу капінвестицій), державні вкладення в рамках програми «Велике будівництво», а також гроші міжнародних партнерів у різноманітних державних і муніципальних проєктах. Іншого джерела довгострокових інвестицій, крім коштів іноземних партнерів (ЄБРР, Світовий банк, Європейський інвестиційний банк), в України, по суті, немає.

Утім, влада вже в рамках міжурядових угод залучає сотні мільйонів доларів інвестицій для оновлення рухомого складу, будівництва кораблів для ВМС та ін. Засмучує лиш те, що це робиться в кредит, нарощуючи борг держбюджету й держкомпаній, і з мінімальним залученням вітчизняних підприємств до виробництва.

Ще одним заходом, на який влада робила ставку в питанні залучення інвестицій, стала приватизація. Зокрема, Фонд держмайна мав намір транслювати аукціон з продажу Об’єднаної гірничо-хімічної компанії в прямому ефірі, як конкурс з продажу «Криворіжсталі» у 2005 році. Але у зв’язку з тим, що інвестори не встигли ознайомитися з документами, аукціон перенесли на два місяці. Інших таких об’єктів у приватизаційному списку на поточний рік немає, а отже, приватизація вчергове не стане сигналом для інвестування в Україну.

Навіть з інструментом державно-приватного партнерства щось пішло не так. Минулого року Мінінфраструктури віддало в концесію два порти. Уже в серпні поточного року співвласник групи компаній Risoil Шота Хаджішвілі вийшов з проєкту концесії в морському порту Херсона. З огляду на амбітні плани держави щодо передачі в концесію ще кількох морпортів, ситуація в Херсоні може знизити інтерес інвесторів.

Клімат не той

Головною причиною низького припливу інвестицій в країну є слабкий інвестиційний клімат. За даними опитування Європейської Бізнес Асоціації (ЕВА), індекс інвестпривабливості України в першому півріччі 2021 року покращився до 2,84 бала після провалу в другій половині 2020 року до 2,4 бала. Рівень у 3 бали вважається критерієм нейтральності інвестклімату.

Індикатори інвестиційного ринку України у 2016-2021 рр.

Джерела даних: ЕВА, Держстат

Результати опитування свідчать, що підвищення оцінок пов’язане, скоріше, з відновленням економіки після коронакризи 2020 року, ніж з покращенням умов бізнесу в країні внаслідок реалізації якихось заходів владою. Дослідження ЕВА показало, що 53% опитаних не побачили змін в інвестклімат за останні півроку, 32% вважають, що він покращився, а 15% бачать навіть його погіршення.

За даними опитування ЕВА, головними проблемами для бізнесу інвестори вважають слабку судову систему (90% респондентів), високий рівень корупції (80%) і тіньову економіку (65%). Перші дві причини вже протягом багатьох років є ключовими факторами, що відлякують інвесторів від України. Останні два роки не принесли поліпшення – судова реформа не проведена, а ефективність численних антикорупційних органів залишається практично нульовою.

Серед інших перешкод для покращення інвестклімату опитані називають непередбачувані умови ведення бізнесу, гальмування реформ, високу кадрову ротацію в уряді, нестабільність у відносинах з іноземними партнерами, податковий тиск.

Більше того, влада додає масла у вогонь новими ініціативами на кшталт законопроєкту №5600, який надзвичайно не подобається всьому бізнесу. Українські реалії є такими, що однією рукою влада може намагатися покращувати інвестклімат, а іншою – зводити нанівець усі позитивні кроки в цьому напрямі.

Світло в тунелі

За останні два роки зроблено досить багато кроків у напрямку залучення інвестицій, створення привабливого інвестиційного клімату. До очевидних правильних заходів для залучення інвестицій можна віднести перезапуск індустріальних парків і впровадження локалізації, які вже скоро мають почати реалізовувати.

Використання основних інструментів стимулювання (податкові пільги, торговельні обмеження, прямий держвплив і фінансові стимули) за останній рік усе-таки зрушила з мертвої точки.

У частині податкових пільг важливим є запуск механізму реалізації закону «Про державну підтримку інвестпроєктів зі значними інвестиціями» (закону про «інвестнянь»), який ухвалили наприкінці минулого року. Уже зараз інвестори планують інвестувати в рамках цього механізму понад $1,7 млрд. У агентстві UkraineInvest очікують, що перші інвестиційні договори можуть бути підписані вже до Нового року.

З іншого боку, сам цей закон не може явно покращити інвестклімат у країні, але супровід конкретного інвестпроєкта відповідальним держорганам може допомогти інвестору в його розвитку.

За останній рік Україна почала дедалі частіше проводити антидемпінгові розслідування проти імпорту й застосовувати порівняно нові для себе форми торгових обмежень. Так, наприкінці минулого року наша країна запровадила спецмито в 16,1% на арматуру й катанку з Білорусі. Крім того, зараз тривають розслідування щодо імпорту безшовних труб і прокату з покриттям з Китаю.

У рамках механізму фінансових стимулів певну роль відіграє програма доступного кредитування під 5-9%. Її ефективність знижує те, що основна маса кредитів іде не на капінвестиції, а на рефінансування старих боргів.

Не можна сказати, що економіка на даний момент сильно відчула позитивний вплив усіх вищевказаних інструментів. Зокрема, в Україні зараз масово створюються індустріальні парки. Однак помітна діяльність ведеться в 14, з яких лише 7 мають на своїй території діючі підприємства з виробництва продукції або надання логістичних послуг. Багато інструментів лише запускаються, і оцінювати їх ефективність можна не раніше ніж через рік після старту.

Паперова робота

Інвестиційний клімат – це альфа й омега економічного розвитку країни, а воно – єдиний спосіб вирішити проблеми держави. Зараз інвестиційна політика влади доволі розрізнена. Наприклад, закон про «інвестнянь» – це ініціатива і заслуга президента. Натомість Кабмін більше зосередився на точкових і галузевих рішеннях.

Ці заходи передбачені в Програмі дій уряду, але такої формально немає. Дві версії документа, представлені у 2020 році, народні депутати не підтримали. Зараз у Кабміні створили третю версію, яка в інвестиційному напрямі передбачає створення Фонду Фондів і запуск Національної біржі з торгівлі капіталом і товарами. При цьому Фонд Фондів спрямований на розвиток IT-сектора й ринку венчурних інвестицій, а не всієї економіки.

У питанні конкретних заходів із залучення інвестицій у країну влада поки що обмежується пафосним піаром і «бюрократією»: видимістю роботи консультативних органів, створенням фондів інвестицій і написанням різних планів, стратегій розвитку тощо.

Ефективність цієї діяльності досі під великим питанням, оскільки наявність рад та стратегій і раніше не показувало її. У березні поточного року Кабмін одним махом ліквідував раніше створено 33 консультативних і дорадчих органи, включаючи Офіс із залучення й підтримки інвестицій, міжвідомчі комісії з питань популяризації України в світі та з питань захисту прав інвесторів, протидії незаконному поглинанню та захопленню підприємств. Кого вони там захистили та врятували від рейдерства – залишається незрозумілим, рейдери в нашій країні почуваються цілком вільно.

Показовим є створення в Україні наприкінці березня 2021 року Національного фонду інвестицій. Його основне завдання – реалізація спільних з іншими країнами інвестпроєктів. Однак численні заяви та міжнародні меморандуми поки що не мають реального втілення. Більше того, Мінекономіки мало в місячний термін (тобто у квітні поточного року) розробити законопроєкт про Нацфонд інвестицій, але на сьогодні він навіть не зареєстрований у Раді.

Слід сказати, що базових стратегій для країни та кожної галузі в Україні вистачає. Протягом 2020-2021 рр. були прийняті Національна економічна стратегія до 2030 року, Держпрограма стимулювання економіки для подолання негативних наслідків, спричинених коронавірусом, на 2020-2022 рр., затверджений перелік пріоритетних для держави інвестиційних проєктів на 2020-2023 рр. та ін.

Питання лише в тому, щоб послідовно виконувати вже прийняті документи, а не вирішувати нагальні завдання в ручному режимі. Крім того, плани, не підкріплені фінансуванням і в умовах постійних кадрових ротацій, найчастіше залишаються такими. Доволі успішною в частині супроводу інвестицій поки що можна вважати лише роботу агентства UkraineInvest, яке веде інвестпроєкти, допомагаючи інвесторам вирішувати їхні поточні проблеми.

Близько 60% опитаних в ЕВА вважають, що в другій половині року інвестклімат в Україні залишиться незмінним. Ще 25% респондентів очікують його покращення. При цьому будь-яких перспектив покращення роботи судових органів та зменшення корупції в найближчому майбутньому немає.

В останній день нинішнього літа держава хотіла показати приклад прозорої приватизації. Об’єднану гірничо-хімічну компанію (ОГХК) планували пустити з молотка з не меншим ефектом, ніж «Криворіжсталь» у 2005 році. З тим же апломбом і в прямій трансляції. Але не склалося… Аукціон перенесли на 29 жовтня. Що пішло не так – розбирався GMK Center.

Набити ціну

Приватизацію ОГХК постійно пересували фактично з 2017 року. Однак у нинішньому випадку держава підійшла до приватизації з усією серйозністю. Як обґрунтування високої стартової ціни активу називалися:

  1. Прибуткова діяльність;
  2. Фонд державного майна вперше домігся зняття грифа «Для службового користування» з даних про запаси корисних копалин на родовищах ОГХК;
  3. Компанія активно інвестувала в нове обладнання і техніку;
  4. Приблизно за місяць до аукціону Держгеонадр передала ОГХК спецдозвіл на розробку селищанський родовища титанових руд у Житомирській області від Межиріченського ГЗК, що входить в Group DF.

Сумнівні рухи

Те, що з приватизаційним аукціоном щось не в порядку, стало зрозуміло заздалегідь. Наприклад, 20 серпня за поданням Фонду держмайна уряд несподівано призначив нового в.о. голови правління ОГХК. Раніше він керував компанією «Петро-Консалтинг», яка судилася з Держгеонадр за літієве родовище в Кіровоградській області. При цьому в ФДМ зміну керівництва назвали «плановою ротацією».

Більш того, представники галузі прямо говорили про фіктивність конкурсу.

«Мені відомі фіналісти конкурсу на придбання ОГХК. Фіналісти дуже смішні! Точніше «Фунти», що прикривають реальних претендентів на купівлю держпакета акцій. А ще точніше – фактично одного покупця! Компанії зі світовими іменами, всі стратегічні інвестори, про яких твердив керівник ФДМ пан Сенниченко, як я й передбачав, виявилися блефом. ОГХК виявилася до приватизації повністю не готова», – писав Андрій Бродський, генеральний директор ВКФ «Велта».

Не менш сумнівним є рішення щодо Селищанської ділянки. Воно має тривалі судові перспективи з огляду на погану історію судів держави з Group DF щодо Запорізького титано-магнієвого комбінату (ЗТМК). Такий прецедент може обнулити інтерес частини інвесторів до активу.

«Будь-яких законних підстав для перегляду підсумків аукціону щодо Селищанської ділянки немає. Юридична служба титанового бізнесу Групи оскаржить незаконне рішення Держгеонадр у суді і, якщо буде потрібно, буде відстоювати свої законні права в міжнародних судах. Порушуючи закон і навмисне вплутуючись ОГХК у довгі судові розгляди, державні чиновники відлякують потенційних покупців ОГХК і знижують її вартість», – відзначають у Group DF.

У вигляді хорошої міни за поганої гри організатори аукціону оголосили про необхідність додаткового часу для оцінки інвесторами активу.

«Додатковий час дасть змогу потенційним учасникам – зокрема провідним міжнародним компаніям – завершити аналіз даних про підприємство та зробити власні розрахунки, узгодити інвестиційні проєкти і належним чином підготувати заявки для участі в аукціоні», – пояснили в ОГХК.

Зауважимо, ФДМ вніс необхідні документи в уряд 27 квітня. Кабмін затвердив умови конкурсу тільки 16 червня. Хто заважав виділити більше часу – питання відкрите.

Потенційні учасники

Раніше ФДМ повідомляв про понад десяток зацікавлених у титановому активі. Після попередніх переговорів 18 (з них 12 іноземних) потенційних інвесторів підписали договір про нерозголошення, а близько десятка активно здійснювали due diligence ОГХК.

За даними ресурсу Nadra.info, серед претендентів були Група ТАС, ВКФ «Велта», UMG Investments, «Конкорд Консалтинг» та ін. Серед іноземних учасників були Arima Minerals FZ (Індія), Boldman Group International і EAS Advisors (США), Chun Can Capital і MDC Capital Management (ОАЕ), Sojitz Corporation (Японія), Noble Resources (КНР) та ін.

У підсумку ж повне фіаско – претендентів було лише три: нікому не відомі компанії ТОВ «Стугна Лімітед» (Україна), ТОВ «Нортленд капітал партнер Лімітед» (Велика Британія) і ТОВ «Тінвест» (Україна). За даними заступника голови парламентського комітету з питань економічного розвитку Роксолани Підласої, одна з компаній-претендентів пов’язана з Дмитром Фірташем (Group DF). Двоє заявників не змогли подати повний пакет документів, а один не зробив обов’язковий внесок для участі в аукціоні.

Серед претендентів не було найбільших світових виробників двоокису титану: Chemours, Venator, Tronox, Kronos, Lomon-Billions, Precheza, Fuji Titanium Industry. Більше того, низка потенційних українських учасників ще до перенесення терміну аукціону з різних причин втратили до нього інтерес.

Незважаючи ні на що, організатори впевнені в привабливості активу й очікують від жовтневого аукціону високого інтересу з боку інвесторів.

«У майбутньому аукціоні приватизації візьмуть участь понад 5 великих міжнародних компаній і як мінімум три українські фінансово-промислові групи. Також у вересні ми плануємо провести додаткові презентації для іноземних інвесторів у Лондоні та Нью-Йорку», – заявив Віталій Струков, керуючий партнер BDO Корпоративні фінанси.

Ціна питання

Виставлена на приватизацію ОГХК окремо не коштуватиме дорого. Головна цінність цього активу може бути розкрита в рамках вертикально-інтегрованої структури. Але власник (держава) налаштований продати цей актив незважаючи ні на що. Стартова ціна – 3,7 млрд грн. Нагадаємо, восени 2019 року ФДМ виставляв стартову ціну за ОГХК на рівні 2,1 млрд грн.

«Основним показником для оцінки ринкової вартості є EBITDA. За активи в Україні інвестори не платять мультиплікатор до EBITDA більше 4,0. Тому отримати за цей актив більше 2 млрд грн – малоймовірно. Стратегічний інвестор може заплатити більше, якщо він бачить чіткий план, як швидко наростити результати компанії», – зазначив Андрій Глущенко, аналітик GMK Center.

Нагадаємо, чистий прибуток ОГХК в 2020 році зросла в 4,2 раза – до 369,2 млн грн. У 2018-2019 рр. фінрезультат був на рівні 114,9 і 87,9 млн грн відповідно. У першому кварталі поточного року чистий прибуток компанії становив 114,1 млн грн.

Новий поворот

Титанова галузь України може на офіційному рівні отримати преференції. Наприкінці липня президент України Володимир Зеленський підписав указ №306/2021, яким ввів у дію рішення РНБО від 16 липня «Про стимулювання пошуку, видобутку й збагачення корисних копалин, які мають стратегічне значення для сталого розвитку економіки та обороноздатності держави». Одним з його пунктів значиться розробка та прийняття в тримісячний термін держпрограми розвитку титанової галузі України, яка передбачає преференції.

Утім, ще восени 2020 року Українська інститут майбутнього представив стратегію «Україна 2030. Новий титановий лідер світової індустрії». Документ передбачає створення в нашій країні умов для розвитку титанового галузі та формування замкнутого циклу виробництва. Програму розробляли під проєкт компанії «Велта», але була спрямована на підтримку всієї титанової галузі. Примітно, що «Велта» обіцяє будувати своє виробництво і в ОАЕ, і в Україні.

Титановий холдинг

Зараз у держвласності перебувають кілька виробничих активів: ЗТМК, «Сумихімпром» і сировинна ОГХК. Держава прагне до участі в міжнародних ланцюжках поставок «металів майбутнього», до яких належить і титан. З урахуванням таких намірів логічною і здоровою видається ідея створення титанового держхолдингу, яку озвучував Мінстратегпром. Можливий склад цього холдингу в міністерстві бачать таким: ЗТМК, Інститут титану, «Сумихімпром» та ін.

У зв’язку з цим продаж єдиного сировинного титанового держактиву в особі ОГХК здається нелогічним. Титановий держхолдинг без сировини втрачає якщо не весь сенс, то значну частину цінності, яку може мати вертикальна інтеграція. Однак зараз справа виглядає таким чином, що ідея титанового держхолдингу може виявитися мертвонародженою. Адже влада щосили намагається «здихатися» держактивів.

«Україна як держава нічого не виграє, продавши ОГХК найбільш благополучному інвестору, поки той не побудує в Україні титановий переділ», – раніше відзначав Дмитро Гордейчук, директор ІА «Інфоіндустрія».

Цікаво, що ОГХК, за деякими оцінками, видобуває руду для виробництва 20 тис. т титанового сировини на рік. При цьому проєктна потужність ЗТМК сягає тих самих 20 тис. т губчастого титану на рік. Однак через зношеність виробничих потужностей підприємство може випускати 10 тис. т, а за фактом у 2012-2019 рр. виробництво знизилося з 12 тис. т до 6 тис. т.

Не потрібно бути експертом, щоб розуміти: новий власник ОГХК навряд чи буде будувати свій переділ. Україна не надто інвестиційно приваблива для створення нових виробництв. А держава поки не оголошувала наміру продавати ЗТМК і «Сумихімпром». Тим більше що в обох випадках є й будуть великі юридичні та/або фінансові проблеми.