Влада як може намагається стимулювати приплив інвестицій у країну на тлі несприятливого інвестклімату. Вчора, 2 березня, Верховна Рада ухвалила два законопроєкти, №3761 і №3762, які вносять поправки до Податкового та Митного кодексів. Документи покликані сприяти реалізації Закона «Про державну підтримку інвестиційних проєктів зі значними інвестиціями в Україні» з доволі неблагозвучним формулюванням документа по суті – закон про «інвестиційних нянь».

Приманка для інвестора

Законопроєкт встановлює, що державна підтримка може надаватися інвестору у формі податкових пільг: звільнення від сплати окремих податків і зборів, від мита на ввезення нового обладнання, переважного права користування землею, що перебуває в державній або комунальній власності, інфраструктурного забезпечення проєкту за рахунок держави (дороги, комунікації). Зокрема, йдеться про звільнення від ПДВ та мита у разі ввезення нового обладнання, а також від сплати податку на прибуток на п’ять років. При цьому частка держпідтримки не повинна перевищувати 30% від суми інвестицій у проєкт.

Крім того, органи місцевого самоврядування також отримують право встановлювати ставки земельного податку та орендної плати за землі державної та комунальної власності в меншому розмірі або звільняти від сплати земельного податку. Закон висуває такі вимоги до інвестпроєктів:

Відзначимо, що на фоні низки інших важливих економічних документів, закон про «інвестнянь» було ухвалено порівняно швидко: 21 липня 2020 року він пройшов перше читання, 1 грудня відправлений на повторне друге читання і вже 17 грудня прийнятий. 10 лютого нинішнього року його підписав президент.

Закон набрав чинності з наступного дня після його публікації. Зміни до Податкового та Митного кодексів почали діяти з 1 січня поточного року і діятимуть до 1 січня 2035 року.

Між першим і другим читаннями законопроєкту вимоги до проєктів були знижені: розмір інвестицій до €20 млн з €30 млн; створення робочих місць – до 80 зі 150. Також у документі переглянули список галузей, інвестпроєкти в яких можуть отримати пільги. В Українському союзі промисловців і підприємців (УСПП) кажуть, що це було зроблено за пропозицією бізнесу.

Рудні пільги

До другого читання в списку галузей – реципієнтів держпідтримки з’явилося добування та/або збагачення корисних копалин (крім вугілля, нафти і газу). У першій версії законопроєкту ніяке добування корисних копалин не згадувалося. У такий спосіб держава хоче підтримати розвиток залізорудних проєктів.

У статті 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» прямо вказується, що проєкти в сфері збагачення залізної руди можуть претендувати на урізаний перелік пільг, а саме: звільнення від сплати окремих податків і зборів, мита при імпорті нового устаткування і пріоритетне право землекористування (надання земельної ділянки державної або комунальної власності в оренду, переважне право придбання у власність).

На стадії реалізації в Україні перебувають два нових залізорудних проєкти: гірничо-збагачувальний комбінат канадської компанії Black Iron та Білановський ГЗК компанії Ferrexpo.

Black Iron, яка планує запустити нове залізорудне виробництво в Кривому Розі до кінця 2021 року, вже позитивно відгукнулася про цей закон. Рівень економії в компанії оцінили в розмірі до $170 млн за рахунок зниження авансових податків/зборів на будівництво проєкту та первинних податкових платежів.

Питання реалізації

Від початку слабким місцем законопроєкту було те, що він приймався без фінансово-економічного обґрунтування. Його реалізація може істотно вплинути на доходи держбюджету через зниження надходження податків і зборів, а також імпортних митних тарифів.

Крім того, у своїх висновках Головного юридичного управління Верховної Ради вказує, що закон суперечить домовленостям держави з Міжнародним валютним фондом про ненадання нових податкових пільг.

«Якщо МВФ проти, то вони спілкуються заздалегідь, а не на етапі, коли вже прийнято закон. І, звісно, ті податкові пільги, які у нас є, узгоджувалися на самому початку з Міністерством фінансів», – зазначила в інтерв’ю агентству «Інтерфакс-Україна» Ольга Магалецька, керівник Офісу Національної інвестиційної ради при президенті України.

Парламентські експерти знайшли чимало юридично слабких місць в законопроєкті ще на стадії його розгляду. Утім, закон є «політичним», і його приймали, незважаючи на юридичні нестиковки.

Для реалізації закону парламентарії 2 березня ухвалили два пов’язаних законопроєкти №3761 і №3762, якими внесено поправки до Податкового та Митного кодексів. Тепер Мінекономіки необхідно за півроку написати, узгодити й прийняти нормативні акти для його реалізації.

З огляду на нешвидку реалізацію всіх великих промислових проєктів якогось інвестиційного ривка цього року чекати не варто. Однак певний вплив на запуск проєктів прийняття закону про держпідтримку інвестпроєктів уже має.

Погляд зі сторони

З погляду стимулювання припливу інвестицій появу такого закону можна тільки вітати. Великі проєкти складні в реалізації, і в більшості випадків інвестори (особливо іноземні, не маючи досвіду або локального партнера) стикаються з безліччю питань і бюрократією, які затягують реалізацію проєкту або роблять її неможливою в принципі.

«Наявність гарантованої підтримки та супроводу проєкту з боку держави – це важливий крок назустріч інвесторам, який дасть змогу підвищити інвестиційну привабливість України та покращити процес реалізації великих проєктів», – впевнена Тетяна Довгань, партнер юридичної компанії CMS Cameron McKenna Nabarro Olswang.

З іншого боку, згідно з результатами опитування Європейської Бізнес Асоціації (ЕВА), індекс інвестпривабливості України знизився до рівня 2013 року – до 2,4 бала за максимальних п’яти. Приблизно 66% опитаних помітили погіршення інвестклімату в порівнянні з першою половиною 2020 року, а 29% переконані, що умови ведення бізнесу не змінилися. Лише 5% відзначають покращення інвестклімату.

Результати опитування іноземних інвесторів, проведеного також ЕВА, показали такі основні перешкоди для інвестицій з-за кордону:

«Чи зможе згаданий закон забезпечити приплив інвестицій і дати очікувані ефекти? Відповідь очевидна: поки не будуть вирішені названі вище проблеми, інвесторів не зацікавлять жодні обіцяні державою пільги. Держпідтримка на рівні 30% від вартості проєкту – перевага, яка не страхує інвестора від можливих втрат і збитків і не захищає від корупційних ризиків, кишенькових суддів. Ризик втратити все завжди переважить домовленості з державою, закріплені у формі інвестдоговору», – зазначає Владислава Бондарчук, юрист компанії Stron Legal Services.

Слід пам’ятати, що будь-які економічні пільги частина суспільства сприймає згідно зі стереотипом, який, утім, багаторазово підтверджувався на практиці. Йде про створення нових корупційних схем, можливості для наближеного до влади бізнесу «законно» ухилятися від оподаткування та отримати пільги.

«Згадані в законі галузі є пріоритетними як основні драйвери зростання економіки. Однак хотілося б, щоб усі інвестори були рівні перед законом, принаймні в питаннях гарантованої допомоги держави в підготовці інвестпроєкту й доступу до консультування щодо проєкту під час його реалізації, що є поширеною практикою в багатьох країнах світу», – пояснює Тетяна Довгань.

Отже, відповідь на питання, що переважить у рішенні інвестора – негативний інвестклімат чи податкові пільги – поки що залишається відкритим. Один нормативно-правовий акт не здатний сформувати позитивний інвестклімат в Україні й залучити великі іноземні інвестиції.

«Для цього необхідно комплексно вносити зміни в уже чинне законодавство, гармонізувати й уніфікувати його з рекомендаціями ЄС, покращити міжнародний імідж України, зменшити рівень корупції та вирішити наявні геополітичні проблеми», – резюмує Владислава Бондарчук.

Верховна Рада прийняла в другому читанні та в цілому Закон про держбюджет на 2021 рік. За документ проголосували 289 парламентаріїв.

У порівнянні з прийнятою в першому читанні версією документ не надто змінився. Як і слід було очікувати, до нього були додані «забаганки» народних депутатів, зокрема, мажоритарників, яким треба показати своїм виборцям результати роботи.

З істотних показників до другого читання дефіцит держбюджету був знижений з 6% до 5,5% ВВП, або на 24 млрд грн, до 246,35 млрд грн. У початковому проєкті доходи держбюджету були визначені на рівні 1,071 трлн грн, витрати – 1,331 трлн грн. Нова редакція документа передбачає 1,092 трлн грн доходів і 1,328 трлн грн витрат.

Витратні статті

Найбільш помітною новацією головного державного кошторису стало виділення коштів на аеропортову інфраструктуру. У фінальному документі народні обранці заклали на розвиток цього сегменту інфраструктури 2,4 млрд грн. Хоча під час обговорень пропонувалося виділити на будівництво аеропорту «Дніпро» 1,5 млрд грн, а на всю аеропортову інфраструктуру – 3 млрд грн.

Зрештою статті витрат до другого читання зазнали таких основних змін:

  1. Фінансування Держфонду регіонального розвитку зменшено до 4,5 млрд грн з 9,36 млрд грн у зв’язку з виділенням субвенції на соціально-економічний розвиток окремих територій;
  2. Заходи щодо соціально-економічного розвитку окремих територій (субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам) – 6 млрд грн;
  3. Проєктування й будівництво аеродрому в Дніпрі – 1,4 млрд грн;
  4. Заходи щодо розвитку аеропортової інфраструктури – 1 млрд грн;
  5. Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників – 500 млн грн;
  6. Проєктування й виконання робіт з відновлення залізничної колії завширшки 1435 мм від станції Чоп до станції Ужгород – 5 млн грн.

Також доопрацьований проєкт держбюджету-2021 передбачає розподіл 4 млрд грн на інвестпроєкти, зокрема, 2,25 млрд грн на проєкти у сфері охорони здоров’я та 328,9 млн грн – у сфері освіти.

На інвестпроєкти в соціокультурній сфері передбачено 211 млн грн, у спортивній – 275,8 млн грн, з охорони довкілля – 242,4 млн грн, на транспорт – 248 млн грн. Ще 100 млн грн спрямують на проєкти в ПЕК, 68,6 млн грн – з функціонування органів влади.

Несподіванкою стало значне збільшення витрат на створене в поточному році Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості. У першому читанні на нього хотіли виділити лише 162 млн грн. До другого читання бюджет міністерства збільшився в 17 разів – до 2,76 млрд грн. Мінстратегпрому в другому читанні виділили 2,5 млрд грн на розвиток і нові розробки в ОПК.

Інфраструктурні проєкти

Основний перелік великих інфраструктурних проєктів на 2021 рік, який був і в першій версії держбюджету, має такий вигляд:

Крім того, передбачені додаткові витрати в рамках «Великого будівництва». Зокрема, на будівництво та капремонт шкіл і медзакладів, об’єктів у сфері культури та спортивної інфраструктури, центрів надання адмінпослуг та ін.

Значна частина інвестпроєктів з будівництва та модернізації різноманітної інфраструктури фінансуватиметься за рахунок коштів міжнародних партнерів. Держбюджет на 2021 рік передбачає залучення 24,5 млрд грн цільових коштів на реалізацію інвестпроєктів, серед яких можна відзначити такі:

Утім, те, що буде реалізовуватися за позикові кошти, згадується одночасно в різних розділах держбюджету. Наприклад, субвенція на розвиток метрополітену в Дніпрі й Харкові формується за рахунок кредитів Європейського банку реконструкції та розвитку та Європейського інвестиційного банку.

Бюджетна нестача

Щодо інших важливих для економіки статей витрат, виділені на них кошти явно недостатні. Так, витрати на функціонування інституту з підтримки та просування експорту (Експортно-кредитного агентства) закладені на рівні 14,4 млн грн. Однак лише їх вочевидь недостатньо для повноцінної роботи установи.

На фінансову підтримку різних програм доступного житла виділено лише 84,5 млн грн. Мінфін розглядає питання запуску іпотечних програм, але поки що вони залишаються тільки на папері. Хоча могли б істотно допомогти динаміці попиту на первинне житло.

На розвиток мінерально-сировинної бази виділено лише 100 млн грн, хоча лише місяць тому в Кабміні поставили собі завдання протягом найближчих 10 років різко наростити розроблення родовищ корисних копалин. При цьому на наукову та науково-технічну діяльність установ Національної академії наук України виділено 5,35 млрд грн.

Загалом ні перша, ні друга версії держбюджету не є проривними. У колишні часи політики та економісти могли лаяти головний державний кошторис за те, що це бюджет не розвитку, а проїдання. Нинішній же документ можна назвати радше бюджетом виживання.

Наступного тижня в Україні почне діяти спеціальне мито на ввезення в країну арматури й катанки з Білорусі в розмірі 16,08% від митної вартості. Таке рішення Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (МКМТ) прийняла 20 листопада. Видання «Урядовий кур’єр» опублікувало його 25 листопада.

Обмежувальні заходи охоплюють продукцію за такими кодами товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності: 7213 – 9 позицій, 7214 – 4 позиції, 7227 – 4 позиції, 7228 – 2 позиції. Ця товарна продукція використовується переважно в будівництві та виробництві металовиробів.

Нагадаємо, наприкінці минулого року МКМТ за підсумками антидемпінгового розслідування імпорту в Україну гарячекатаних прутків з вуглецевої і легованих сталей встановила нульове антидемпінгове мито на п’ять років для продукції Білоруського металургійного заводу (БМЗ). Розслідування проводилося за ініціативою ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з липня 2018 року. Компанія надавала МКМТ докази демпінгових поставок металопродукції БМЗ у 2013 – 2017 рр.

«На встановлення нульового мита на продукцію БМЗ вплинув той факт, що українська комісія, яка проводила верифікаційний аудит безпосередньо на нашому заводі, не знайшла підтвердження оголошених у розслідуванні порушень», – розповідали тоді кореспонденту GMK Center в управлінні маркетингу БМЗ.

Нечесна гра

Цього разу МКМТ пояснює рішення встановити спецмито в 16,08% тим, що Білорусь застосовує експортні заборони та/або обмеження при поставці металобрухту, в тому числі в Україні.

«Такі дії Республіки Білорусь суперечать положенням Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про вільну торгівлю від 17.12.1992 та Договору про зону вільної торгівлі від 18.10.2011 (СНД) і вважаються дискримінаційними й недружніми», – йдеться в рішенні МКМТ.

На думку експертів, рішення МКМТ про встановлення спецмита спрямоване на виправлення економічної деформації на ринку заготівлі металобрухту Білорусі.

«Там держава повністю регулює цей сегмент, адміністративно встановлює ціни на брухт, що в кілька разів нижчі від ринкових. Потім цей металобрухт за цінами нижче від ринкових поставляється на БМЗ. Для електросталеплавильних потужностей БМЗ брухт є головною складовою виробництва, на нього припадає до 80% собівартості сталі. Низька ціна на брухт дає змогу знизити собівартість виробленої металопродукції», – пояснює Сергій Поважнюк, заступник директора ДП «Укрпромзовнішекспертиза».

До слова, в Кабінеті Міністрів України добре обізнані про те, що наша країна помітно поступається сусідній Білорусі в торговельних відносинах.

«Коли Білорусь постачає на наш ринок свою продукцію, вона користується певними пільгами участі в Євразійському економічному союзі. Коли ми намагаємося туди поставляти свою продукцію, то Білорусь захищена від неї різними заборонними документами та обмеженнями. Таку ситуацію треба якимось чином вирівнювати, щоб не виходило так, що наші виробники опиняються в неконкурентних умовах по відношенню до білоруських», – коментував для GMK Center ситуацію Віталій Немілостівий, заступник міністра з питань стратегічних галузей промисловості України.

Ефект нульової ставки

Слід відзначити, білоруська сторона цього року цілком успішно скористалася своєю перевагою. Зазвичай імпорт металопродукції в Україні збільшується у разі покращенні економічної ситуації та знижується за її погіршення. Однак у 2020 році місцями спостерігається нетипова динаміка. Наприклад, за підсумками 10 місяців 2020 року імпорт арматури з Білорусі в Україну зріс на 37,8% – до 86,7 тис. т.

При цьому сам внутрішній ринок арматури стагнує. Найбільший український виробник довгомірного прокату «АрселорМіттал Кривий Ріг» прогнозує зниження споживання металопродукції будівельного сортаменту в Україні у 2020 році на 12-15%. За підсумками року внутрішній ринок арматури може не дотягнути до позначки 900 тис. т.

Причини зниження попиту на арматуру криються в наслідках весняного локдауна та внутрішніх проблемах великих забудовників – «Аркади» й «Укрбуду». І це дуже вагомі чинники для вітчизняних виробників прокату. Адже будівництво в середньому формує близько 70% внутрішнього металоспоживання.

Ринкові перспективи

Експерти галузі розраховують, що запровадження спецмита на імпорт арматури з Білорусі захистить позиції українських виробників на внутрішньому ринку й забезпечить чесну конкуренцію на ньому.

«Через більш низьку собівартість БМЗ отримує цінову преференцію й може постачати свою продукцію на експорт за цінами нижчими від ринкових. Таке рішення МКМТ захищає позиції наших виробників і повертає нормальне конкурентне середовище на ринку», – пояснює Сергій Поважнюк.

У галузевому об’єднанні металургів рішення МКМТ розцінюють як позитивне для внутрішнього ринку.

«Майже всі країни, в яких є металургія, захищають свій внутрішній ринок. Ми це знаємо краще, ніж будь-хто. Майже на всіх ринках, куди ми експортуємо свою металопродукцію, ми стикаємся з жорсткими захисними заходами, які іноді суперечать економічній логіці. Натомість наш внутрішній ринок до останнього часу був фактично відкритий. Лише минулого року ми отримали захист свого ринку від імпортних труб, оцинковки, арматури й катанки. Однак усі висловили здивування з приводу нульового мита для продукції основного конкурента з арматури – Білорусі. Тому рішення МКМТ уже давно назріло. Проте рішення щодо обмеження імпорту слід приймати виважено, з урахуванням думки споживачів і на твердих правових позиціях», – зазначає Олександр Каленков, президент ОП «Укрметалургпром».

Згідно з нинішнім рішенням МКМТ, спеціальне мито на ввезення в країну арматури й катанки з Білорусі в розмірі 16,08% від митної вартості буде застосовуватися до встановлення факту припинення дискримінаційних і недружніх дій щодо України.

Що далі?

Загалом український ринок залишається і зараз досить відкритим, а українська система його захисту працює дуже слабо. До того ж наша країна недостатньо ефективна у вирішенні торговельних суперечок. У нас один з найнижчих у світі показників успішних справ. При цьому зараз проти української металопродукції діють 32 антидемпінгових і 4 захисних заходи у 14 країнах світу.

Головний аналітик GMK Center Андрій Тарасенко виділяє такі необхідні заходи захисту внутрішнього ринку та протидії протекціонізму:

  1. Торговельна дипломатія.
  2. Двосторонні торговельні угоди.
  3. Активна позиція держави в антидемпінгових, судових процесах.
  4. Залучення професіоналів міжнародного ринку для захисту інтересів експорту.

«Світ дедалі більше відходить від глобалізації та вільної торгівлі, – резюмує Андрій Тарасенко. – У таких умовах важливості набувають двосторонні домовленості між країнами, в рамках яких можуть вирішуватися питання торговельної політики».

Зі свого боку виробники хотіли б, щоб антидемпінгові розслідування в нашій країні проводилися швидше й рішучіше, ніж зараз.

«В Україні розслідування може тривати рік і навіть більше. Різниця підходів очевидна. Як очевидний і висновок: наша влада має більш активно й рішуче захищати свій ринок, – переконаний Артем Філіп’єв, заступник гендиректора з правових питань, питань взаємодії з держорганами та комунікацій «АрселорМіттал Кривий Ріг», під час презентації дослідження «Металургія України: візія 2030» у «Центрі економічного відновлення». – Зараз уже не ті часи, коли хтось когось соромиться і боїться зачепити чиїсь інтереси».