Минулого тижня ключовою подією в українському гірничо-металургійному комплексі стала купівля «Метінвестом» активів Дніпровського меткомбінату. Одразу два незвичайні моменти пов’язані з цією подією. Перший – M&A в українській сталевій галузі. Другий – покупцем став не Санджив Гупта.

За океаном президент Джозеф Байден дуже потішив місцевих металургів. А Tata Steel в Європі пропонує покупцям звикнути до думки, що за «зелений» перехід заплатять саме вони.

«Метінвест» купує ДМК

Які шанси на виживання має металургійний завод, що виробляє напівфабрикати на експорт, не має власних джерел сировини, потребує інвестицій? Не надто високі. Низька маржинальність, нестача оборотних коштів, що стає особливо відчутною в кризові моменти, які переслідували сталеву галузь останні років десять (вертикально інтегрованим компаніям в цьому плані простіше). Прикладів таких заводів в Україні два: ДМК і «Електросталь» (Курахово). Обидва з боргами, обидва проходять процедуру банкрутства. Однак першому пощастило більше – цілісний майновий комплекс (ЦМК) комбінату купує «Метінвест».

Проблеми колишніх власників ДМК, корпорації ІСД, серйозно позначилися на роботі підприємства. Проблеми з оборотним капіталом відчували і європейські заводи ІСД (Dunaferr і Huta Czestochowa). Погіршив ситуацію конфлікт на Донбасі, коли ДМК втратив постачальника коксу – Алчевський КХЗ. Критичний момент для ДМК настав навесні 2017 року, коли через брак оборотних коштів для виплати заробітної плати завод 4 місяці простоював. Надалі роботу підприємства вдалося стабілізувати, однак тягар боргів не міг не заважати нормальній роботі. З липня 2019 року ДМК перебуває в процедурі банкрутства. За даними ЗМІ, в рамках процедури банкрутства підприємству пред’явлено претензій на 87 млрд грн. Хто захоче постачати продукцію або послуги, давати в борг неплатоспроможній компанії?

У рамках відновлення платоспроможності ДМК було прийнято рішення про продаж цілісного майнового комплексу підприємства. Це найбільш ефективний спосіб відновити нормальну роботу компанії. Після завершення угоди активи заводу належатимуть іншій юридичній особі. При цьому завод вже не буде обтяжений боргами. Сума, сплачена в результаті купівлі-продажу ЦМК, буде спрямована на погашення боргів ДМК. Після укладання угоди юридична особа ПАТ ДМК, імовірно, буде ліквідована.

Єдиним учасником торгів та їх переможцем стала група «Метінвест». Справді, важко припустити, хто ще в Україні міг би прийняти на себе інвестиційне навантаження ДМК, забезпечити поставки сировини та збут продукції. Крім того, останні кілька років ДМК був постачальником заготовки для болгарського перекатного заводу «Метінвест» – Promet Steel. Тепер «Метінвест» стане гравцем на ринку сортового прокату України й посилить свою вертикальну інтеграцію, наростить потужності та обсяг виробництва. З боку групи покупцем виступив Дніпровський КХЗ, який за даними ЗМІ, до цього володів доменними печами ДМК. Таким чином, ДКХЗ сконцентрував всі етапи виробничого ланцюжка металургійного виробництва: виробництво коксу, аглофабрика, чавун, сталь та ін.

ДМК отримає можливість нормально працювати з постачальниками та кредиторами, інвестувати й розвиватися. Це питання вкрай актуальне в контексті необхідності впровадження жорстких умов найкращих доступних технологій (НДТМ). Питання зниження викидів також вкрай важливе напередодні запровадження CBAM, адже ЄС – основний ринок збуту для ДМК. Та й працівники підприємства мають бути задоволені, враховуючи високі ESG-стандарти групи «Метінвест».

Схожа ситуація була у Шахтоуправління «Покровське». Підприємство, після купівлі його «Метінвестом,» нарощує обсяги видобутку. Ще в 2019 році обсяг видобутку рядового вугілля становив 5,3 млн т, хоча у 2013 році – 8,3 млн т. Темпи, які підприємство демонструє в 2021 році, дають змогу розраховувати на вихід до рівня видобутку 8 млн т уже цього року. Тож зберігаймо позитив щодо перспектив ДМК.

У США анонсовали план інфраструктурних інвестицій на $550 млрд

У середу в США досягнуто згоди в Сенаті між представниками обох партій стосовно обсягу та напрямів інвестицій в інфраструктуру за першим пакетом «плану Байдена» на $550 млрд. Відзначається, що ця значна сума еквівалентна вартості будівництва всієї системи хайвеїв у США. Але це менше за суму, що обговорювалася в червні – $ 579 млрд, – і значно менше за суму початкової пропозиції Байдена в березні – $2,6 трлн. У результаті торгів сума програми істотно зменшилася.

Але демократи не відмовляються від своїх амбіцій. У порівнянні з початковою пропозицією в досягнутій угоді за дужками залишилися інвестиції в будівництво громадських будівель, шкіл, лікарень ($387 млрд), витрати на соціальне забезпечення та догляд ($400 млрд), R&D та інновації у виробництві ($566 млрд), податкові пільги для ВДЕ ($363 млрд). За цими напрямами робота триває, вони увійшли до іншого пакету на $3,5 трлн бюджетних витрат. Серед його пріоритетів – зростання витрат на медичне обслуговування, фінансування «зеленого» енергетичного переходу.

По суті, сума інфраструктурного плану становить близько $1,2 трлн, але з них половина – це продовження фінансування наявних програм, а зазначені вище $550 – нові програми. Отже, план нових інфраструктурних інвестицій передбачає:

Ця програма розрахована на 8 років і в річному обчисленні в середньому становить 0,3% ВВП. Ще навесні, коли обговорювався план на $2,6 трлн, в Allianz давали оцінку його впливу на ВВП у вигляді зростання з 1,4% на рік до 1,8% на рік у горизонті до 2030 року. Bank of America оцінював ефект у 2-9% ВВП у короткостроковій перспективі.

Такі оцінки є більш ніж орієнтовними, оскільки ефект від інфраструктурних проєктів на економіку багато в чому залежить від мультиплікатора інвестицій, тобто яке зростання інвестицій в інших секторах зумовлять державні витрати на інфраструктуру. Та й важко відділити віддачу від самих інвестицій в інфраструктуру від вигоди, що принесе її використання. Все-таки інфраструктурні проєкти дають більший PR-ефект для влади – дають змогу показати реальні результати її роботи, підвищити рейтинги. Але, однозначно, інфраструктурний план підтримає попит на сталь у США. Одразу кілька програм загальною сумою $330 млрд спрямовані на основні галузі споживання сталі (будівництво, машинобудування, енергетика).

Американські сталевиробники активно підтримали план Байдена. AISI при цьому додала, що непогано було би при цьому використовувати американську сталь. І тут новий подарунок! Адміністрація Байдена пропонує підвищити мінімальний рівень локалізації для державних закупівель з 55% до 60% і до 75% до 2029 року. Тобто державні інвестиції в інфраструктуру не підуть на закупівлю імпортних продуктів. Тому для виробників імпортної продукції від інфраструктурного плану буде не так багато плюсів – хіба лише ціни на місцевому американському ринку будуть вищими.

Два тижні тому рівень завантаження потужностей у сталевій галузі США сягнув максимуму з 2008 року – 83,6%. Це дуже близько до максимуму, і зростання споживання сталі в результаті інвестицій в інфраструктуру може перегріти ринок, аналогічно тому, як це сталося в Китаї. Ринок США перезахищений. Крім вимог щодо локалізації, в Штатах діє 25% імпортне мито, а також цілий набір із сотень антидемпінгових заходів, планується запровадження CBAM. Тож не варто розраховувати на задоволення потреб за рахунок імпорту, аналогічно тому, як це сталося в ЄС. Словом, інфраструктурний план Байдена може перегріти ринок і привести до зростання цін.

Tata Steel переглядатиме вуглецеву надбавку щокварталу

У середині квітня Tata Steel Europe запровадила вуглецеву надбавку до ціни поставок сталевої продукції в ЄС і Великій Британії в розмірі €12/т. Ця надбавка має сприяти реалізації стратегії Tata Steel з досягнення вуглецевої нейтральності до 2050 року, а також виконання цілей щодо зниження викидів СО2 на 30-40% до 2030 року.

У наступному кварталі надбавка зросла до €16/т без будь-яких пояснень. Зараз Tata Steel Europe оголосила, що переглядатиме розмір вуглецевої надбавки на щокварталу, що дасть змогу краще відображати зміни цін на парникові квоти. Нова величина надбавки застосовуватиметься до цін, починаючи з 1 числа кожного кварталу.

По суті, вуглецева надбавка близька до CBAM. У випадку з вуглецевою надбавкою завдяки перекладанню частини плати за викиди СО2 на покупців Tata Steel Europe розраховує акумулювати кошти для декарбонізації виробництва. Як і у випадку із CBAM, простіше перекласти плату за викиди СО2 на покупців плоского прокату, оскільки в цьому сегменті основні потужності базуються на киснево-конвертерної технології.

У сегменті довгомірного прокату 85% потужностей в ЄС – електросталеплавильні заводи, у яких викиди СО2 мінімальні. Відповідно, виробники з киснево-конвертерною технологією виробництва не зможуть перекласти на покупців плату за парникові викиди, тому що не зможуть конкурувати за ціною з виробниками електросталі.

Фактично Tata Steel готує європейський сталевий ринок до зростання цін внаслідок CBAM. Європейські виробники не зможуть повністю закрити потребу місцевого ринку, імпорт, особливо листового прокату, зберігатиметься. Імпортери будуть сплачувати CBAM і за можливості перекладати частину платежів на покупців. Можливо, CBAM-платіж буде враховуватися у вигляді подібної вуглецевої надбавки.

Станом на 29.07.2021 ціна парникових квот в ЄС становила €54,05/т. З початку року вона зросла на 60,4%. Згідно з консенсус-прогнозом, складеним на основі оцінок 6 провідних світових інвестбанків і консалтингових агентств, у 2023 році середньорічна ціна парникових викидів становитиме €42/т. Очевидно, що коливання будуть спостерігатися в обидва боки від цього значення.

Згідно з дослідженням GMK Center, 18 з 22 європейських металургійних заводів (86% киснево-конвертерних потужностей) мали надлишкові безкоштовні квоти в 2020 році, тобто нічого не платили за викиди СО2. Після впровадження 4 фази EU ETS ситуація, очевидно, зміниться: пакет «Fit for 55» передбачає зниження загальної кількості випущених парникових квот, водночас обсяг безкоштовних квот також поступово скорочуватиметься з повним їх скасуванням в 2035 році. Жорсткість європейської системи торгівлі парниковими квотами призведе до того, що дедалі більше виробників братимуть на озброєння тактику Tata Steel.

Детальніше про головні тренди й події галузі читайте в наступних випусках щотижневого моніторингу. А також на нашому порталі.

Китай вирішив, що час припинити нарощувати виробництво сталі, і, схоже, уряд країни налаштований серйозно – будемо стежити, наскільки все вийде цього року. У металургійному секторі M&A успіх Китаю очевидний – Baowu продовжує консолідувати місцеву галузь, і зі світовим лідерством компанії вже не посперечаєшся.

Цікаві події відбуваються й в екологічній сфері: в США замислилися про копіювання європейського CBAM для захисту місцевого ринку. Цілком логічний крок в умовах посилення міжнародної конкуренції. Металургійні компанії продовжують запускати цікаві проєкти декарбонізації, цього разу у фокусі енергетична сфера, адже декарбонізація потребує джерел чистої електроенергії.

Китай адміністративно обмежує виробництво сталі

Будь-які прогнози на ринку сталі мають невисокі шанси справджуватися. Це відбувається тому, що в галузі надто великим є вплив держави, а в цьому конкретному випадку китайського.

Ще наприкінці травня Національна комісія з розвитку і реформ Китаю (NDRC) озвучила план дій з контролю над цінами на сировину протягом 14-ї п’ятирічки. Серед таких заходів регулювання називалися податкові інструменти, заходи з контролю над попитом і пропозицією. Під час оголошення плану особливу увагу представники NDRC приділили ЗРС, звернувши увагу на різке зростання цін. Податкові заходи незабаром були введені у вигляді митних тарифів на експорт і скасування відшкодування ПДВ по експортних контрактах. Мабуть, не дуже допомогло. Тепер настала черга адміністративних обмежень попиту й пропозиції.

Виробники сталі у всіх провінціях Китаю отримали від уряду «листи щастя» з вимогою скоротити обсяги виробництва. Справді, динаміка перших п’яти місяців цього року показала зростання виробництва на 13,9% – тут дається взнаки низька база першого кварталу минулого року. Але навіть травень до травня минулого року демонструє зростання на 6,6%. Усе це суперечить планам китайського уряду щодо зниження обсягів виробництва сталі в 2021 році в порівнянні з минулим роком. Тому, будь ласка, знижуйте обсяги виробництва у другому півріччі, щоб вони не перевищували показник 2020 року.

У 2020 році в Китаї виробили 1053 млн т сталі, а за п’ять місяців цього року – вже 473 млн т. Тобто, якщо припустити, що мета уряду буде виконана, середньомісячні обсяги виробництва у другому півріччі мають бути як мінімум на 12% нижче, ніж у першому півріччі. Це дуже жорстке обмеження.

На такі новини в першу чергу має реагувати ринок ЗРС: ціни впали на 5%, до $209,7/т. З іншого боку, ця подія означатиме, найімовірніше, цілковите припинення експорту з Китаю. Отже, за межами Китаю, насамперед у країнах Південно-Східної Азії, вивільниться місце для інших гравців. Китайські компанії за 6 місяців цього року експортували 37 млн т. Крім того, жорстке обмеження виробництва означатиме можливості для імпорту напівфабрикатів у Піднебесну. Тобто зростання попиту на ЗРС в інших регіонах буде стримувати просідання цін на сировину, а можливості, що відкриваються для поставок до Китаю і Південно-Східної Азії, підтримають ціни на готову металопродукцію.

Короткострокові наслідки цього рішення поки що здаються позитивними. Але очевидно, що Китай намагається «охолодити» сталеву галузь шляхом впливу і на попит, і на пропозицію. З огляду на вплив Піднебесної на всю світову металургійну індустрію, зазначені цілі зумовлять «похолодання» в глобальному масштабі.

Baowu купує Shandong Steel Group

Угоди зі злиття-поглинання у світовій сталевій галузі – справа рідкісна, якщо дивитися на останні років 8-9. Слабкий ринок споживання не сприяв тому, щоб металургійні компанії брали на себе додаткові ризики, пов’язані з M&A. Ідея екстенсивного розвитку й нарощування обсягів уже віджила, компанії фокусуються на ефективності. Але щодо китайських компаній це справедливо лише частково.

Оскільки значна частина галузі представлена державними компаніями, то угоди M&A проходять безоплатно для покупця. У цьому полягає секрет лідерства компанії Baowu. Саме таким чином у 2020 році компанія консолідувала Tisco (виробник №40 у світі) і вже у 2021-му – Kunming Steel Holdings (виробник з топ-50). Тепер настала черга «мегаугоди». Baowu купує виробника №10 у світі – Shandong Steel Group.

У результаті угоди обсяг виробництва сталі об’єднаної компанії може сягнути 146 млн т, якщо судити за обсягами минулого року. Умови не розголошуються, але оскільки обидві компанії державні, можна припустити, що структура угоди буде такою самою. Сума транзакції могла б сягнути $15 млрд. За інших умов така операція була б малоймовірною. Тому з глобальним лідерством Baowu ніхто посперечатися не зможе.

Але для Baowu це не межа. За даними CISA, Baowu планує досягти потужності у 200 млн т на рік за рахунок M&A. У результаті Baowu контролюватиме близько 10% світових потужностей з виробництва сталі.

Лідерство китайських компаній у капіталомістких секторах не дивує. У глобальному рейтингу за доходами Fortune Global 500 – 128 компаній з Китаю, або кожна четверта. У 2010 році їх було лише 46 в цьому рейтингу. А ось у США зворотна динаміка – мінус 40 компаній у списку. Ось і корінь торгових воєн.

Американський CBAM: ефект доміно повторюється

CBAM, мабуть, – одна з найбільш активно обговорюваних тем в екологічному порядку денному. Ідея впровадження CBAM активно лобіювалася європейськими компаніями, зокрема ArcelorMittal. У 2019 році Єврокомісія включила CBAM у European Green Deal. Але тоді не було розуміння, яким чином застосовувати CBAM на практиці, тривали активні громадські дискусії. І лише нещодавно, 14 липня, Єврокомісія опублікувала свої пропозиції щодо механізму CBAM. Відповідна реакція не забарилася.

У США з’явився законопроєкт про впровадження схожого механізму. Аргументація точно повторює європейські ідеї: американський CBAM необхідний, щоб вирівняти правила гри для місцевих і зарубіжних виробників, зробити імпорт вуглецевоємної продукції невигідним, заохочувати виробництво чистішої промислової продукції та боротися зі змінами клімату. Потенційні об’єкти оподаткування CBAM у США – сталь, природний газ, вугілля, бензин.

По суті, ми бачимо ту саму історію, що й у 2018 році: США запроваджують мита на імпорт сталі, а решта країн і економічні блоки встановлюють дзеркально свої торгові обмеження. Зараз ініціатором виступив Євросоюз. Можна очікувати, що принцип доміно триватиме, тому що принцип дзеркальності є основним у міжнародних відносинах.

До чого це призведе? По-перше, до трансформації протекціонізму. Поступово слабшатиме роль традиційних інструментів захисту внутрішнього ринку (імпортних митних тарифів, квот), поступаючись місцем кліматичних заходам. По-друге, посилиться регіоналізація ринків сталі (і не тільки), міжнародна торгівля ще більш ускладнена.

По-третє, збільшиться роль двосторонніх домовленостей про особливий режим торгівлі або повне звільнення від CBAM при дотриманні певних умов. Відповідно, ще більше значення матиме ефективність роботи дипломатів.

По-четверте, зросте роль державної економічної політики, що визначає швидкість «зеленої» трансформації економіки. Виробники в будь-якому випадку будуть прагнути зберегти експортні поставки, а для цього потрібно декарбонізація виробництва. Державні інститути мають у своєму розпорядженні усіма інструментами, необхідними для прискорення декарбонізації, і в умовах нової економічної реальності будуть дедалі активніше залучатися до процесів регулювання.

Так чи інакше світ буде рухатися до вуглецевої нейтральності. Швидкість цього руху буде різною за країнами, тому що їх фінансові та ресурсні можливості різні. Іншого шляху, крім використання кращих доступних інструментів держполітики, немає. Важливо не ігнорувати процеси, що відбуваються, а як можна активніше в них включатися. Хто перший почне йти шляхом декарбонізації, той матиме незаперечні конкурентні переваги в майбутньому, як би складно не було зараз.

Металургійні компанії розвивають свої енергетичні проєкти

Розуміючи, що для декарбонізації металургії потрібна чиста електроенергія, дедалі більше металургійних компаній втягується в енергетичні проєкти. У цьому напрямі інтереси металургів перетинаються з інтересами енергетичних компаній і часто виникають ідеї для кооперації.

Зокрема, Gerdau планує створити з Shell Brasil спільне підприємство сонячної енергетики (потужність – 190 МВт). Цей крок наблизить Gerdau до забезпечення своїх потреб в електроенергії, а також дасть змогу вийти на ринок відновлюваної енергії. Очікується, що з 2024 року частка електроенергії буде продаватися на ринку через трейдингову компанію Shell.

Група ArcelorMittal інвестувала $25 млн у компанію Form Energy, що займається розробкою акумуляторів для зберігання електроенергії. Вони покликані забезпечити регулярні поставки «зеленої» електроенергії, які неможливі в звичайних умовах (відновлювальна генерація непостійна, і її обсяги залежать від природних умов). ArcelorMittal також розраховує налагодити постачання своєї продукції для потреб виробництва акумуляторних батарей.

Раніше ArcelorMittal у рамках фонду XCarb уже інвестувала в компанію Heliogen, що розробляє технології з використання сонячної енергії. Між сторонами підписаний меморандум про тестування розробок Heliogen на заводах ArcelorMittal.

Співпраця металургійних і залізорудних підприємств з енергогенеруючими компаніями буде набирати обертів. Декарбонізація економіки не може здійснюватися за рахунок однієї галузі, необхідна взаємодія між різними учасниками.

Електрифікація виробничих процесів – один зі способів декарбонізації, причому не лише металургійного виробництва. Тому можна очікувати, що компанії з інших секторів економіки теж будуть запускати спільні проекти з енергогенерацією. Від цього виграють усі – і учасники проєктів, які зможуть заявити про виконання своїх екологічних зобов’язань, і економіка країни загалом, яка наблизиться до цілей зі скорочення викидів СО2.

Детальніше про головні тренди і події галузі читайте в наступних випусках щотижневого моніторингу. А також на нашому порталі.

Минулого тижня відбулося кілька важливих подій в екологічній сфері. На «АрселорМіттал Кривий Ріг» стартував ремонт найбільшої доменної печі, в результаті якого підвищиться енергоефективність і знизиться споживання сировини.

«Укрметалургпром» і «Укртрубпром» висловилися за заборону експорту брухту до 2023 року, оскільки брухт є ключовим ресурсом для зниження викидів у металургії й у світі останнім часом загострилася боротьба за доступ до джерел цієї сировини.

Єврокомісія оприлюднила свої пропозиції щодо CBAM. Вони не є остаточним рішенням, але дають можливість продовжити дискусію в Європарламенті.

АМКР зупинить одну з найбільших у Європі доменних печей на капітальний ремонт

«АрселорМіттал Кривий Ріг» розпочинає комплексну реконструкцію доменної печі №9. Загальний обсяг інвестицій e проєкт становитиме $270 млн. Процес реконструкції буде нешвидким і завершиться лише наприкінці 2023 року. У результаті буде отримано значний економічний та екологічний ефект.

Що стосується економіки, то доменну піч оснастять установкою вдування ПВП, що дасть можливість знизити споживання енергії. Доменний газ використовуватимуть як джерело тепла, що, знов-таки, підвищить енергоефективність. Також у результаті реалізації проєкту продуктивність домни зросте на 36%, що дасть можливість вивести з експлуатації застарілу ДП №7. Важливо, що в результаті ДП №9 буде здатна працювати з використанням окатишів. Термін завершення проєкту якраз збігається з терміном завершення будівництва фабрики огрудкування.

Екологічна складова проєкту є теж істотною. Будуть встановлені нові системи аспірації. Використання окатишів також дасть змогу знизити викиди. Нова система охолодження домни й система охолодження шлаку знизять споживання води.

У результаті капітального ремонту термін служби ДП №9 буде продовжено на 20 років, тобто закінчиться в 2043 році. До цього часу, з огляду на плани компанії щодо переходу на безвуглецеве виробництво, мають бути прийняті інші технологічні рішення. Тобто наступні 20 років стануть останніми для ДП №9.

Зупинення ДП №9 на реконструкцію призведе до зниження обсягів виробництва на підприємстві, причому, враховуючи тривалість проєкту, тиск буде відчуватися протягом двох років. Важко оцінити можливий рівень зниження, оскільки невизначеність стосується можливого потенціалу зростання завантаження інших доменних печей. Однак потужність ДП №9 становить 35% від загальної потужності підприємства з виробництва чавуну.

Металурги просять заборонити експорт брухту з України

ОП «Укрметалургпром» і об’єднання підприємств трубної промисловості «Укртрубпром» звернулися до прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля з листом, в якому просили заборонити експорт брухту з України до 2023 року. Цю ініціативу підтримали великі виробники в особі «Інтерпайп» і АМКР.

Зараз в Україні діє мито на експорт брухту в розмірі €58 на тонну. У міру зростання цін на брухт на світовому ринку мито припинило обмежувати експорт. По відношенню до ціни брухту мито на сьогодні відповідає 14%. Якщо експорт не обмежити, то, за даними ОП «Укрметалургпром», можливий обсяг експорту брухту з України в 2021 році сягне 1,5 млн т за рівня заготівлі минулого року близько 3 млн т. За зростання обсягу виробництва сталі в Україні в цього року це означатиме необхідність збільшення брухтозаготівлі на 50%, з чим галузь може не впоратися.

У світі почалася боротьба за брухт як ключовий ресурс для зниження викидів. Збільшення використання брухту є найпростішим і найдоступнішим способом зниження викидів парникових газів. Наприклад, технологія PEM від компанії SMS дає змогу наростити використання брухту в конвертерному виробництві до 35% від обсягу шихти, що дасть змогу знизити викиди вуглецю на 25%.

Уряд Китаю планує впродовж наступної 14-ї п’ятирічки замінити 236 млн т застарілих сталеплавильних потужностей шляхом будівництва 221 млн т нових електросталеплавильних потужностей. У разі успішної реалізації цих планів електросталеплавильні потужності в Китаї зростуть більш ніж удвічі. На кінець 2020 року вони становили 182 млн т. Логічно припустити, що потреба в брухті чорних металів зросте в 2,2 раза до 2025 року. Але фактично зростання попиту на брухт у Китаї може бути й вищим, оскільки місцеві конвертерні виробники нарощують рівень його використання. Очікується, що китайські металурги збільшать частку брухту в шихті до 35% з поточних 15-25%, щоб знизити викиди. Прагнучи покращити ситуацію на внутрішньому ринку, уряд КНР почав стимулювати імпорт брухту, хоча раніше діяла заборона на його ввезення морським транспортом. Отже, тепер Китай може швидко стати найбільшим імпортером брухту в світі й чинити тиск на ринок і ціни вже й у цьому сегменті, так само як зараз Китай задає ціну на ЗРС.

Це викликає занепокоєння цілої низки країн. Наприклад, група із 70 євродепутатів закликала заборонити експорт брухту з ЄС, мотивуючи це тим, що ЄС міг би домогтися більш значних результатів щодо зниження викидів, якби експорт брухту був обмежений. За словами учасників європейського ринку, місцеве законодавство визначає брухт як відходи, а Євросоюз рухається в бік заборони експорту відходів. Тому заборона експорту брухту з ЄС є більш ніж реальною, принаймні деяких його сортів. З огляду на те, що ЄС є на сьогодні найбільшим експортером брухту, обмеження поставок матиме катастрофічні наслідки для світового ринку.

Україна має бути готова до такого роду поворотів, оскільки кліматична політика ЄС останнім часом знаходить відображення в прийнятті певних торгових бар’єрів. Обсяг викидів стає фактором конкурентоспроможності для виробників сталі. Тому країни боротимуться за свою конкурентоспроможність, а боротьба за брухт стане тенденцією.

Єврокомісія пропонує запровадити CBAM з 2026 року

Єврокомісія оприлюднила свої пропозиції щодо механізму CBAM, який є частиною пакета «Fit for 55». Його мета – забезпечити зниження чистих викидів парникових газів як мінімум на 55% до 2030 року.

Крім CBAM, «Fit for 55» включає:

Спочатку CBAM пропонується поширити на імпорт чавуну та сталі, алюмінію, цементу, основних органічних хімічних речовин, електроенергії. Водночас під дію CBAM не потрапляють феросплави, брухт і деякі добрива, виробництво яких не пов’язане зі значними викидами парникових газів.

На 2023-2025 рр. рекомендується перехідний період, протягом якого щоквартально будуть подаватися звіти про обсяги імпорту, прямі та непрямі викиди СО2, пов’язані з виробництвом продукції, що імпортується, а також про сплачені податки на СО2 в країнах виробництва. За несвоєчасне подання звітності передбачені штрафи.

У 2026 році планується повномасштабний запуск CBAM. Зі стартом дії цього механізму імпортери будуть зобов’язані купувати CBAM -сертифікати. Їхня кількість залежатиме від викидів СО2, пов’язаних з виробництвом продукції, що імпортується, а також обсягу квот, що розподіляються в ЄС безплатно. Ціна CBAM -сертифікатів буде розраховуватися щотижня шляхом усереднення цін на парникові квоти в EU ETS.

Обсяг пулу CBAM -сертифікатів передбачається не обмежувати, щоб не створювати перешкод у торгівлі. Термін дії CBAM-сертифікатів – 2 роки. Відповідно, імпортери можуть спробувати отримати вигоду від коливань цін на СО2. Можливості вільного перепродажу CBAM-сертифікатів відсутні: декларант, який відзвітував про імпорт вуглецевоємної продукції і купив CBAM-сертифікати, зможе продати до 1/3 куплених сертифікатів. Покупцем в цьому випадку виступить орган, який випустив CBAM-сертифікати.

Передбачається можливість для розрахунку CBAM-платежів використовувати фактичні викиди СО2 в країнах, звідки ЄС імпортує продукцію. Для цього планується створити базу даних, в якій будуть акумулюватися верифіковані дані про викиди СО2 на рівні підприємств-експортерів. Якщо фактичні викиди неможливо розрахувати, передбачається використовувати усереднені бенчмарки викидів, встановлені на основі системи моніторингу та верифікації.

Спочатку CBAM пропонується розраховувати, виходячи з прямих викидів СО2. При цьому не виключається можливість перегляду механізму в майбутньому. Єврокомісія, наприклад, залишає за собою право розширити як обсяг викидів, так і список секторів, які оподатковуються в рамках CBAM. Зокрема, в документі вже є рекомендація поширити CBAM на імпорт труб, щоб виключити можливість уникнення CBAM-платежів від імпорту сталі за рахунок нарощування імпорту більш складної продукції.

Пропозиції Єврокомісії загалом збігаються з очікуваннями учасників ринку й містять низку позитивних моментів (перехідний період, облік безкоштовних квот у ЄС, використання фактичних викидів СО2 для розрахунку CBAM-платежів). Однак це лише пропозиції для подальшої дискусії. Повністю механізм дії CBAM ще не сформовано, і підсумковий варіант залежатиме від рішення Європарламенту.

Детальніше про головні тренди й події галузі читайте в наступних випусках щотижневого моніторингу. А також на нашому порталі.