Питання боротьби зі зміною клімату і, відповідно, декарбонізації глобальної економіки стає зараз дедалі більш гострими в порядку денному всіх провідних країн світу – США, ЄС, Японії, Південної Кореї і навіть Китаю. Для досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року Євросоюз прийняв спеціальну програму Green Deal. У ній декарбонізації металургійної галузі відведена важлива роль.

Перед українською металургією зараз стоїть дилема: який шлях декарбонізації вибрати? Абсолютно очевидно, що на даному етапі електросталеплавильна технологія – єдиний спосіб максимально відповідати нормам Green Deal. Саме електрометалургія дає мінімальні викиди СО2, але для її розвитку потрібна стабільна ресурсна база – металобрухт.

1. Брухт дає змогу знизити викиди СО2 на 60%

Металобрухт – це критичне сировину для декарбонізація української металургії. Використання брухту дає на 60% скоротити викиди СО2 на 1 т сталі. Використання 1 т брухту замість руди дозволяє не спалювати 740 кг вугілля.

Утім, з кожним роком збір брухту в Україні падає, і в 2020 році був зафіксований історичний мінімум. Проте вітчизняні металурги були забезпечені сировиною. Але з початку року експорт металобрухту став стрімко зростати й за підсумками першого півріччя злетів у 14 разів, а в червні встановив місячний рекорд – 85 тис. т, що відповідає споживанню одного великого меткомбінату.

Саме виходячи з екологічних міркувань все сусідні з Україною країни вдаються до протекціоністських заходів стосовно брухту. Наприклад, у ЄС група депутатів закликає Єврокомісію заборонити експорт брухту, Росія підвищила експортне мито та ін. Україна також необхідні такого роду обмеження, що дасть змогу забезпечити металургів ключовим сировиною для екомодернізації.

2. Електрометалургія дає менші викиди, ніж традиційна

Зараз є лише три технології виплавки сталі: мартенівська, киснево-конверторна й електросталеплавильна. І тільки електрометалургія максимально відповідає нормам Green Deal, оскільки викиди СО2 у електропечей складають від 100 до 300 кг СО2 на 1 т сталі, тоді як у мартенів цей показник перевищує 2500 кг СО2, а при виплавці сталі киснево-конверторним способом – на рівні 1800-2000 кг СО2.

У всіх розвинених країнах, згідно з даними WorldSteel, частка електрометалургії в загальному обсязі виплавки сталі є домінантною або значною. Лідерами можна назвати країни Близького Сходу (94%), Мексику (83%), США (71%) і Туреччини (69%). Не відстають Індія (56%), Канада (46%) і Євросоюз (42%).

В Україні частка електрометалургії не перевищує 5%, тому наша країна має вигляд відвертого аутсайдера навіть на тлі країн Центральної та Східної Європи. Причому в деяких державах у цьому регіоні частка електрометалургії сягає 100%. А в тих країнах, де сталь виробляється переважно традиційним киснево-конверторним способом (Чехія, Словаччина, Японія), металургійні компанії заявляють про заміну доменних печей на електросталеплавильні. Наприклад, Nippon Steel, Liberty Steel і навіть ArcelorMittal у Німеччині.

Я вважаю, що Green Deal для України невідворотний, а української промисловості доведеться декарбонізуватися. І ми бачимо, що в нашій країні є успішні приклади декарбонізації та максимального наближення до норм Green Deal.

3. Інвестиції з екологічної складової

Наш інноваційний електросталеплавильний комплекс «Інтерпайп Сталь», побудований ще в 2012 році, коли про Green Deal ніхто не говорив, є найбільшою екологічною інвестицією в українську промисловість за роки незалежності. Спільно із суміжними виробництвами «Інтерпайп» вклав у будівництво заводу близько $1 млрд.

Підприємство побудоване відповідно всім найжорсткішим екологічним вимогам Євросоюзу. Новий завод дав змогу закрити застаріле, екологічно брудне мартенівське виробництво. У результаті викиди СО2 ми знизили в 10 разів, споживання природного газу – в 8 раз. Вельми показово, що в туристичному центрі Італії, місті Удіні (10 км від Венеції), розташований метзавод, який є абсолютним аналогом «Інтерпайп Сталі». Він не відлякує туристів і не впливає на навколишнє середовище.

На сьогодні інвестиційний портфель «Інтерпайпу» становить $100 млн. Серед усіх проєктів можу виділити будівництво цеху зі складання колісних пар для ринків ЄС і США, будівництво нового термовідділу й нової лінії нарізки преміальних з’єднань на «Інтерпайп Ніко Тьюб».

Але що важливо: крім економічного ефекту, всі ці інвестиції мають в обов’язковому порядку екологічну складову. Наприклад, подальше зниження викидів СО2 та інших шкідливих речовин, утилізацію відходів, підвищення енергоефективності виробництва.

4. Фінансові стимули й держпідтримка

Ще раз наголошу: «Інтерпайп» інвестував $1 млрд у перехід компанії до виробництва «зеленої» сталі тоді, коли про Green Deal ніхто в Україні ще не говорив. А про держпідтримку й не йшлося. Натомість зараз, в тому самому Євросоюзі, екомодернізація металургійної галузі оцінюється в €144 млрд, і фінансування цих заходів передбачається здійснювати за рахунок пільгових кредитів, цільових програм і фондів.

Водночас в Україні немає жодного реально працюючого фінансового стимулу для декарбонізації промисловості в цілому і металургії зокрема. Однак наша країна готується взяти на себе надамбіційні кліматичні зобов’язання по НВВ-2, для виконання яких українській економіці знадобиться близько €100 млрд. А джерел фінансування цього процесу немає. Навіть єдиний законодавчо закріплений в Україні фінансовий стимул для «зеленої» металургії (передбачає оплату тарифу на передачу електроенергії без урахування тарифу для ВДЕ) так і не запрацював, хоча був прийнятий рівно рік тому.

Але варіантів у нас немає. Україні доведеться йти шляхом декарбонізації. Зараз нас до цього підштовхує Європа. Цей ринок для нас територіально близький і дуже важливий. А значить, Україні треба брати на озброєння європейські методи. Тобто підтримувати підприємства, давати можливості, доступ до технологій, до спільних проєктів. Зробити все необхідне для того, щоб підприємства хотіли й могли модернізуватися.

Наш матеріал – залізо – на 100% придатний для переробки незліченну кількість разів. Він є основою багатьох технологій: від вітряних турбін до сонячних панелей, які забезпечують стале майбутнє. Незважаючи на це, за оцінками WorldSteel, на сталеливарну промисловість припадає від 7% до 9% загальних світових викидів вуглецю.

Як і інші виробники сталі по всьому світу, ми в HBIS усвідомлюємо, що внеску сталеливарної промисловості у зміну клімату приділяють дедалі більше уваги наші клієнти, спільноти, в яких ми працюємо, і наші уряди. На мій погляд, це абсолютно справедливо, і я з неабиякою гордістю бачу, що галузь загалом дедалі інтенсивніше намагається пом’якшити свій вплив на довкілля.

Китай є найбільшою в світі країною – виробником сталі. Тому те, що відбувається в китайській сталеливарній промисловості, має важливі наслідки для галузі в усьому світі, в тому числі стосовно зміни клімату.

У вересні 2020 року на 75-й сесії Генеральної асамблеї Організації Об’єднаних Націй президент Китаю Сі Цзіньпін оголосив про намір Китаю пройти пік викидів вуглецю у 2030 році, а для країни в цілому – досягти вуглецевої нейтральності до 2060 року. Це чинить очевидний тиск на HBIS та інших, але ми готові прийняти виклик і справді вітаємо його.

Згідно з Рекомендаціями щодо сприяння впровадженню наднизьких викидів у сталеливарній індустрії, з документом, опублікованим спільно п’ятьма урядовими відомствами Китаю, понад 80% китайських сталеплавильних потужностей до кінця 2025 року мають відповідати цим суворим нормам, які охоплюють усі виробничі процеси. За даними Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), китайські потужності становлять близько 1,15 млрд т на рік. А це означає, що досягнення кліматичних цілей металургами Піднебесної стане великим досягненням для сталевої індустрії загалом.

У HBIS ми вивчаємо низку підходів, які дадуть змогу ще більше знизити викиди вуглецю. Ми оголосили про свій намір досягти піку викидів вуглецю до 2022 року, скоротити їх на 10% у порівнянні з піковим значенням до 2025 року і додатково скоротити їх на 30% в порівнянні з піком до 2030 року. І зрештою звести їх до нуля до 2050 року.

Для цього HBIS сформулював низку заходів у сфері інновацій в енергетичній структурі, технологічних інновацій та інноваційних характеристик матеріалів. Ми будуємо перший у Китаї демонстраційний завод прямого відновлення заліза на водні на підприємстві HBIS XuanSteel, у Чжанцзякоу, провінція Хебей. Перша фаза проєкту, яка має завершитися до кінця 2021 року дасть підприємству змогу виробляти на рік 0,6 млн т заліза з використанням водню, що вловлюєтся з коксових печей на комбінатах HBIS в інших районах провінції Хебей.

На другому етапі підприємство розширять, щоб виробляти на рік додатково 0,6 млн т заліза за рахунок водню, отриманого шляхом електролізу води. Електрику для цих процесів вироблятимуть з на 100% відновлюваних джерел. HBIS візьме водневу металургію як точку прориву та створить загальну річну виробничу потужність 3,6 млн т заліза на основі водню протягом 14-ї п’ятирічки, щоб забезпечити чисту й високоякісну сировину для домашніх електропечей і просунути нашу промислову модернізацію, а також сталий розвиток.

Очевидно, що галузі належить пройти довгий шлях, але ми в HBIS, разом з іншими виробниками сталі в Китаї та інших країнах світу, прагнемо надати нового імпульсу, щоб переконатися: показники сталого розвитку, як нашої галузі, так і нашої продукції, не матимуть аналогів у 21 столітті.

Оригінал опубліковано на Worldsteel.org

GMK Center має ексклюзивне право на переклад і публікацію матеріалів WorldSteel

Ми не плавимо сталь. Відповідно, наше виробництво не викидає в атмосферу СО2 та інші гази. «Сентравіс» виробляє нержавіючі безшовні труби. Однак і ми активно просуваємо ініціативи, пов’язані із «зеленим» переходом у промисловості. Нас мотивують кілька факторів.

Передусім це наші клієнти. Компанія «Сентравіс» експортує 95% продукції для клієнтів у всьому світі. Ми працюємо з компаніями BMW, Volkswagen, Alstom, Linde, Samsung. Дедалі частіше ми стикаємося з вимогами наших клієнтів, пов’язаними з питаннями екології, охорони довкілля. Ці вимоги можуть стосуватися того, яку енергію ми використовуємо, які шкідливі речовини викидаємо, наскільки ми й наші постачальники декарбонізовані. Наші замовники, своєю чергою, хочуть показати власну кліматичну нейтральність. Для них важливо, щоб виробництво їхньої продукції на всіх етапах завдавало мінімальної шкоди середовищу.

Ми теж пішли цим шляхом і відмовилися від купівлі дешевої сталі в Китаї. Китайська технологія виробництва нержавіючої сталі – доволі енергозатратна й брудна з погляду впливу на клімат. Наша компанія закуповує сталь, вироблену в електропечах з використанням великої кількості брухту, – переважно у запорізької «Дніпроспецсталі». Це більш сучасна технологія, яка завдає мінімуму шкоди довкіллю.

Другий фактор – це експортні обмеження, такі як Carbon Вorder Аdjustment Мechanism (CBAM). Він меншою мірою зачіпає нас, оскільки ми не виробляємо сталь, але тенденція очевидна. Екологічний підхід робить нас більш підготовленими до запровадження таких механізмів. Адже ми вже контролюємо викиди на різних етапах нашого виробництва й екологічно свідомо обираємо постачальників.

Коли компанія активно працює на світовому ринку, вона вже інтегрована в систему. І, відповідно, нові європейські або американські ініціативи не обмежують її позиції. Інтегрована в глобальні ланцюжки створення доданої вартості компанія стає рівною з конкурентами, з якими працює на ринку.

Ті чи інші екологічні вимоги висуваються також у процесі проходження сертифікації, необхідної для роботи як на зовнішніх ринках, так і на внутрішньому українському ринку. Наприклад, відповідність стандарту ISO 14001 та іншим стандартам екологічного менеджменту дає клієнтам гарантію, що вплив постачальника на довкілля є мінімальним.

Але вимоги клієнтів й екологічні стандарти – це зовнішні мотивуючі чинники. Є ще й внутрішній. Це наші співробітники. Два роки тому ми на «Сентравісі» реалізували великий проєкт – розробили еволюційний шлях і цінності компанії. Нам вдалося залучити до обговорення переважну більшість співробітників. Ми проводили зустрічі в командах і обговорювали, задавали прості запитання. Чим ми пишаємося? Що нас мотивує? Як ми змінюємо цей світ на краще? У результаті одна з наших тез звучить так: «Ми змінюємо світ на краще, дбаємо про навколишнє середовище «Сентравіс», Нікополя, України й усього світу».

Тому ми впроваджуємо інноваційні рішення, які мінімізують викиди, і просуваємо високотехнологічну продукцію. Почали із себе: сортуємо сміття, саджаємо дерева й економимо ресурси. Плануємо реалізацію нових проєктів з фокусом на екологію й безпеку довкілля. Для нас це не просто красиві слова, що звучать правильно та своєчасно. Цього року ми спрямовуємо 140 млн грн на проєкти, пов’язані з екологією та енергоефективністю, – це приблизно €4 млн. А загальні інвестиції на цей рік становлять €8 млн. Тобто 50% дуже потрібних нам грошей ідуть на екологічні проєкти. Зокрема, заплановано комплексну реконструкцію ділянки хімічної обробки труб, будівництво системи реагентного очищення кислотних стоків, а також перехід на автономні модульні котельні.

Думаю, така екологічна тенденція виникла не лише тому, що інакше в нас не купуватимуть продукцію. Просто по-іншому вже не можна. На рівні всього соціуму приходить дедалі чіткіше розуміння, що ресурс є вичерпним, і участь у його захисті та збереженні є нашим обов’язком.